Залізний, непохитний батьківський авторитет та нездатність побачити у власній дитині особистість з потребами та правами можуть поставити хрест на адекватних родинних стосунках.
Оскільки за відсутності здорової взаємоповаги та емпатії непорозумінь, конфліктів та навіть ненависті до батьків з боку дитини не оминути.
Втомленим, заклопотаним справами дорослим, які потерпають від вирішення купи поточних проблем, іноді так важко дослухатися до дитини.
І простішим рішенням видається застосовувати випробуване часом, немотивоване “бо я так сказав (сказала) / бо я твоя матір/батько тощо”, аніж побудувати міцний міст взаємоповаги, взаєморозуміння із чадом.
І все-таки зробити це набагато легше, ніж у майбутньому виправляти вже інколи невиправні помилки у вихованні дитини.
Для того, щоб навчитися слухати одне одного, поважати, спиратися на обґрунтований та підкріплений діями адекватний батьківський авторитет та мати емпатичний зв’язок з дитиною, не треба звертати гори та проходити тривалі курси психології.
Авторки книги неЩасливе батьківство. Чесна книга про виховання дітей Гантер Кларк-Філдс та Карла Наумбург у своєму арсеналі мають низку чесних, не відірваних від життя та дієвих порад.
Вони стосуються налагодження контакту з дітьми, формування позитивного образу дорослого та будування такої важливої комунікаційної ланки, як взаємоповага і взаємодія між дорослим та дитиною (до речі, у книзі є й інші поради щодо нових підходів до виховання тощо).
Основою формування здорових стосунків між дитиною та дорослим, ґрунтованих на взаємній повазі, є виключення таких інструментів впливу на дитину як примус і маніпуляції. Оскільки це не те саме, що авторитет, а страх — не те саме, що повага.
Примус та маніпуляції — це шлях в нікуди.
Ми забуваємо, що застосування примусу, маніпуляцій та погроз до своїх дітей навчить їх використовувати ці тактики щодо інших.
Натомість якщо ми прагнемо, щоб вони цінували доброту, маємо цю доброту проявляти, навіть якщо застосовуємо певні обмеження. Ба більше, доброта й емпатія сприяють побудові зв’язків, а зв’язки — подальшій взаємодії.
Застосовуйте практику усвідомленого вислуховування дитячих проблем та переживань.
Стосунки будуються на зв’язках, а зв’язки — на нашій взаємодії за допомогою комунікації. Загалом усі ми хочемо, щоб нас побачили й почули, а надто коли це стосується тісних взаємин.
На жаль, часто-густо саме в таких стосунках (наприклад, із дітьми) ми схильні відволікатися. Можливо, тому що перебуваємо в режимі автопілота, чи заклопотані, чи поспішаємо кудись. Ось чому усвідомлена медитація є фундаментальною практикою.
Діти потребують нашої справжньої присутності — фізичної, ментальної й духовної. Щоразу, коли дитина розказує вам щось, вона хоче налагодити зв’язок. Щоразу, коли вона хоче налагодити зв’язок, подумайте про усвідомлення: нагадуйте собі, що ви маєте взяти паузу й уважно слухати.
Так ви дійсно комунікуєте з дитиною, при цьому не сказавши жодного слова.
Будуйте здорові кордони між вами та дитиною для наочного розуміння особистого простору та поваги до особистого життя і власне особистості з боку дитини у теперішньому та майбутніх стосунках дітей із батьками та соціумом.
Установлення здорових кордонів означає приборкання (а не притлумлення) дикої природи наших дітей, а також виховання повноцінної особистості.
Іноді через наші зусилля уникнути старорежимних методів погроз та покарань ми впадаємо в іншу крайність, тому втрачаємо здатність встановлювати чіткі кордони.
Коли діти порушують ці кордони, ми повинні м’яко, проте наполегливо відновити їх, щоб урешті не опинитися сам на сам із людьми, яким байдуже до потреб інших.
Є ще кілька секретів у вихованні дитині. Раніше ми розповідали про правило трьох “П” у вихованні дитини. Що це так та чим воно корисне для батьків.