Вся родина, і навіть чотирирічний онук! Історія однієї сім’ї, яка вручну ліпить вареники для бійців ЗСУ

42-річний Євген весь у справі, а руки — в борошні. Він разом з дружиною, донькою та онуком ліплять чергову порцію вареників для українських захисників.

Жінки готують заварне тісто, воно довше зберігається. Євген розкачує його, а потім усі гуртом ліплять вареники. Маленький Віталик у свої чотири рочки добре знає, для кого старається.

Для воїнів. Вони їсти хочуть. Воїни захищають нашу Україну.

Вареничну ідею родині підказала донька Євгена — Яна.  Вона допомагала центру, де готували обіди для літніх людей.

Пан Євген каже: якби не виробнича травма, яку отримав 11 років тому, вже був би на фронті.

Хто, як не ми? На нас напали, нам треба оборонятися.

Однак тепер чоловік разом з дружиною, донькою і чотирирічним онуком щодня по вісім годин місять тісто, роблять різноманітні начинки та вручну ліплять українські вареники, щоб і в окопах наші захисники смачно харчувались.

Читати на тему

Пекарня на колесах — як сім’я з Горенки випікає хліб в евакуації

Пекарня на колесах — новинка у Золотоноші. Дивись у нашому матеріалі, як родина переселенців відновила свій бізнес.

Іноді приготування затягується аж до ночі, бо зліплені ще й треба зварити, оскільки хлопці не завжди можуть там собі зварити їсти. Тому до захисників приїжджає вже повністю готовий продукт, а військові мають відкрити пакетик і насолоджуватись вареничками.

Так щотижня вже протягом місяця родина відправляє бійцям понад 2000 домашніх вареничків. До кожної партії онук Євгена кладе малюнок.

Бійці на передовій вже встигли оцінити родинну кулінарію і просять ще. Як розповідає Євген, просять надсилати, скільки вдасться, тому що така смакота довго не залежиться.

Ще дужче хочеться хлопцям допомогти, — підсумовує чоловік.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історії переселенців, які відродили свій бізнес під час війни.