Після початку повномасштабної війни багато українських медиків пройшли школу молодого бійця: під вибухами виконували свої обов’язки та рятували цивільних від першої хвилини небезпеки. Тож нам варто дізнаватися історії наших медиків, героїв та суперлюдей.
Фельдшер невідкладної медичної допомоги Богдан Колодич працює в Київській області. Його нагородили медаллю За врятоване життя, бо історія мужності чоловіка вражає.
Богдану та його колегам погрожували, їхню машину обстрілювали, а пацієнтів вони вивозили з-під російських обстрілів. І це, зізнається Богдан, найстрашніше на його пам’яті. Але медики продовжували рятувати цивільних.
— Коли ми 24 лютого приїхали на роботу, то ніхто не знав, до чого готуватися. Але комплектували бригади до максимуму.
Емоційно стало дуже важко. Майже на кожен виклик їхали зі страхом, у стресі.
Уже за короткий час бригади почали виїздити за пораненими. Сам чоловік зізнається: спочатку з прямими кульовими чи уламковими пораненнями привозили на блокпости, а вже звідти медики забирали їх. А згодом бригади почали виїздити гуманітарними конвоями по області.
Розстріли “зелених коридорів”
Чоловік розповідає, як під час одного “зеленого коридору” — коли вивозили людей з окупованого села Богданівка — окупанти відкрили вогонь по цивільній колоні.
Стріляли з кулеметів і артилерії. Я був на чолі бригади, а за нами їхала колона з 20 автобусів. Я скерував усі машини в інший бік, через Шевченкове. Так і врятувалися.
Богдан також згадує, як у Димерці забирали пораненого чоловіка — він закрив собою дітей, коли ті бігли до сховища.
— У нього були важкі поранення, практично стікав кров’ю, а тиску майже не було. Ми тоді зупинили кровотечу, надали інфузійну терапію, кровоспинні препарати. Водночас поряд тривали артилерійські бої, біля нас падали снаряди. Але того чоловіка ми врятували.
Запам’ятав на все життя
— Найбільше в пам’ять врізався момент порятунку іншого чоловіка, якого вивозили з села, оточеного росіянами. Було неначе в блокбастері — але всі повернулися неушкодженими.
Була й іще одна історія, яку оповідає Богдан. Звучить вона так жахливо, що важко навіть повірити у те, що пережив цей чоловік та його бригада. Тоді в автівку до медиків сів окупант, приставив до стегна Богдана знятий із запобіжника автомат та сказав: один неправильний рух — і їх розстріляють.
Будете робити все, що я скажу — і з вами все буде добре. Якщо ні — додому не потрапите.
За ті два місяці, від лютого до квітня, Богдан приходив додому лише двічі, щоб змінити речі. Зізнається, що війна дуже змінила і його, і ставлення до людей.
А як Київську область відвойовували чотири герої, можеш дізнатися з нашого матеріалу: один з них зізнався, що востаннє бачив схожі події у Дебальцевому.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!