Такий мій батьківський тягар. Батько загиблого героя і фотографа Романа Солонинки — відверто про біль втрати

Роман Солонинка — відомий фотограф із Житомира, який багато років жив і працював у Києві. З перших днів війни Роман вступив до ЗСУ, щоб стати на захист України.

Його батько, пан Василь — священик, капелан. Журналістка Ольга Бутко спитала, чи зможе він колись пробачити ворогу, який прийшов на нашу землю і вбив його сина, адже Бог вчить прощати?

Він відповів: “Їм немає прощення і не буде. Ні від мене, ні від кого. Сатану простити неможливо. Вони не люди! Тому що люди так не чинять”.

Фотограф у ЗСУ

Житомир. Від перших днів війни російські окупаційні війська почали обстрілювати місто крилатими ракетами. У планах ворога було його повне захоплення. Житомирянам лишалося захищати власний дім та країну.

Одним із перших, хто став до лав ЗСУ, був відомий фотограф Роман Солонинка.

“Тату, здраствуй, я у військкоматі”, — розповідає батько Романа Василь Солонинка.

Він благословив сина на війну. Згадує, як Роман у перші дні Майдану обманув батьків, сказавши, що поїхав на футбол.

Через два дні почалися армійські будні — до самохідної установки не дали прицілу.

Тоді Василь поїхав на базу ремонту військового обладнання та роздобув усе необхідне для сина. Під час приїзду обмовились кількома словами та обійнялись.

Поганого передчуття, каже Василь, не було.

Я розумів, що це війна. Але сподівався, що смерть омине мого сина.

Роман відстрілявся, виконав завдання та почав змінювати позицію. У відповідь накрило артобстрілом. Командиру екіпажа відірвало руку, Роман встиг накласти джгут і викликати підкріплення, потім зв’язок обірвався.

Ніхто не міг цього сприйняти, Рома і така ситуація… Це був ступор, — розповідає друг загиблого Мартін Богдановський.

Василь каже, що коли побачив представника військкомату біля своєї квартири, відразу зрозумів, що сталось. Свої відчуття описує словом “біль”.

Читати на тему

Повертає обличчя жертвам війни: хірург-волонтер рятує зовнішність тих, кому дивом вдалося вижити

Пластичний хірург з Миколаєва проводить безкоштовні операції для тих, хто постраждав від російських ракет. Історію лікаря читай на Вікнах.

Яким був Роман Солонинка

При згадці про сина першим на думку спадає його погляд. Роман був стриманим, серйозним, але життєрадісним.

Василь розповідає, що якось Роман пішки піднявся на восьмий поверх, щоб запитати дозволу дати здачі хлопцю, який його образив.

Однокласник каже, що Роман був завжди пунктуальним, точним, бездоганно вбраним. Одним словом його описують як “відданий”.

Батькові Романа болить те, що він не встиг попросити вибачення у сина за те, що зробив йому зауваження. Через два дні після напруженої розмови прийшов “гінець” з військкомату.

Тяжко, особливо розуміти, що не ти, а твій син… Такий мій батьківський тягар.

Раніше ми розповідали історію капелана, що рятував військових зі Зміїного.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!