Буде ще дуже цікава річ в плані маневреної війни — Олег Жданов про дії Росії, Донбас та наступ на Київ

Олег Жданов — військовий експерт та полковник запасу ЗСУ.

Після служби викладав у Національній академії оборони України, а потім працював у головному управлінні ракетних військ та артилерії.

З 2004 до 2007 року був у Головному оперативному управлінні Генерального штабу української армії.

Сьогодні аналітику Олега Жданова запитують українські телеканали та активно цікавляться українці.

Тож спеціальний кореспондент програми Факти тижня Олександр Візгін детально поспілкувався з Олегом Ждановим щодо війни в Україні з Росією, поведінку та дії окупантів, ситуацію на українських територіях та маневрену оборону ЗСУ.

Початок війни — ракетно-бомбові удари й сухопутне вторгнення

– Я думаю, що Путін ухвалив таке рішення відповідно до доповідей ФСБ, які готували оцінку обстановки і оцінку противника. Тому він, вочевидь, прочитавши або вислухавши її (а це міг бути або Патрушев, або Бортніков), вирішив: навіщо цілий місяць чекати?

За цей місяць може змінитися зовнішня обстановка, і Україна, я думаю, що він допускав, що Україна може отримати допомогу від країн-партнерів не в тому обсязі, як вона є.

Тоді він вирішив, що треба йти разом: вогневий наліт, ракетно-бомбовий масований удар і вторгнення сухопутного угруповання.

До речі, як “спеціальну операцію” – вони почали все правильно. Першим був ракетно-бомбовий удар, потім – захоплення аеродрому в Гостомелі.

Якби вони захопили аеродром у Гостомелі, сюди би сіла повітряно-десантна дивізія, і вона б захопила Київ за декілька годин.

Десантники захоплюють Київ, знищують керівництво країни або беруть у полон, наскільки я знаю, там було більше на знищення, адже у них є Янукович. Чому – тому що Путін завжди називав Майдан переворотом, а Януковича завжди позиціонував як легітимного президента.

А потім, на другу добу, підходять основні сили в колонах. І у них що в броні лежить – парадна форма. І вони одразу катають. Ось такий задум був. Але вони не очікували, що буде такий спротив.

І зауважу, що гостомельський десант, він, мабуть, найживучіший був. Попри те, що він був блокований одразу, там Нацгвардія попрацювала дуже гарно, і вертольоти кинули десант напризволяще.

Вони його повинні були висадити і забезпечити йому вогневу підтримку, а після того, як ми три вертольоти збили, вони просто подалися геть. Але десант протримався десь шість або вісім годин.

На що розраховували

– ФСБ гроші покрала, написала фальшиву доповідь. Згідно із цими доповідями, в кожному великому місті повинно було бути до 5 тис. прихильників, які готові були вийти на мітинг із прапорами Росії, і до 2 тис. бойовиків, які готові були взяти зброю і захоплювати адмінбудівлі, як у 2014 році.

Але виявилось, що, окрім невеличкої агентури, більше нічого немає. І тому підтримки не було.

Одна помилка (загарбників – ред.) тягне за собою іншу. Масштаб вторгнення не відповідає міцності країни, в яку вони вторгаються. Я б так це оцінив, з військової точки зору.

Оскільки масований ракетний і авіаційний удар повинен був бути разів у п’ять потужніший. Адже вони навіть не покрили усі точки розташування систем, стаціонарних систем, ППО. Саме тому вона спрацювала, і вона досі жива.

Це інсайдерська інформація, але на момент початку завдання першого масованого удару наша авіація була майже вся в повітрі.

І тому аеродроми – так, постраждали, але літаки ми не втратили. І потім ми їх передислокували на ті аеродроми, які вціліли.

Перша помилка – оцінка противника, вона потягнула за собою купу інших помилок. А коли вже маховик військової машини розкручений, зупинити його неможливо. І скорегувати його дуже важко.

Єдине, що ми помітили на сьогодні, це те, що вони стали дуже обережними й вже не йдуть відразу в лобову атаку, а висуваються дрібними групами й промацують нашу оборону.

Якщо зустрічають опір, одразу відкочуються назад. І, як правило, потрапляють у пастку нашої артилерії. Вони просто стали обережніші, але змінити систему ведення бойових дій за дві-три доби, навіть за тиждень – це неможливо.

Читати на тему

Все просувається швидше, ніж зазвичай! Боррель про вступ України до ЄС та як це змінить наше життя

Верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель розповів про вступ України до ЄС.

Збройні сили України й маневрена оборона

– Це насправді маневрена оборона. До речі, що ми винесли з цих семи років перерви, я рахую від Мінська-2, коли активна фаза бойових дій закінчилася. Єдине, що ми винесли й що нас врятувало, це те, що ми навчилися сучасних методик ведення сучасної війни.

РФ на сьогодні навіть не розуміє деякі способи ведення сучасної війни. Вони воюють в шаблонах. Я дивлюся на їхні дії й згадую своє військове училище, бойовий статут ще Радянського Союзу.

Вони – те ж саме: важкі броньовані колони, мало маневрені й масовані удари, масовані атаки в єдиному броньованому порядку. З підтримкою авіації та артилерії. 

Це Друга світова війна! Хлопці, це Друга світова війна.

Якби не було мобільної оборони, ми б уже втратили більшу частину Збройних сил. І, можливо, прорив нашої оборони був би катастрофічним для всієї країни. Єдине, де ми зараз змушені більш-менш прив’язуватися до позицій, це Донбас. Там зараз позиційна війна, і то ми намагаємося маневрувати.

І я вам скажу, що ми ще не всі методики застосували. Зараз усі чекають “зеленку”, я скажу, що буде ще одна дуже цікава річ в плані маневреної війни.

Ось так, не оборони, а саме війни маневреної. І ми побачимо, що продемонструють наші Збройні сили в ході цієї маневреної війни.

– Загарбники навіть радянськими бойовими статутами нехтують. Наприклад, пряма заборона наводити понтонні переправи в зоні дії ворожої артилерії.

– У них немає вибору. Це так само як і з Чорнобаївкою. Так, це єдиний плацдарм для того, щоб накопичити матеріальні запаси й війська для розвитку наступу на Миколаїв або Вознесенськ.

І тому вони постійно накопичуються там, але не можуть забезпечити безпеку для себе. Або прикриття з повітря, контроль всієї території навколо, або артилерійський контроль. Артилерійськими засобами. Вони цього не можуть зробити.

Ми щоразу завдаємо удар, і щоразу – не з того місця, де було попереднє. Наша артилерія, дякувати Богу, дістає. А зараз, якщо ми отримаємо ще західну артилерію, у якої дальність майже удвічі більша, ніж у тих зразків, які є на озброєнні у нас і у РФ, ситуація зміниться ще більше на нашу користь.

Наступ на Київ

– Від початку весь план поламався. Я так розумію, що Київ був другим ударом. Основний удар все ж таки був на Донбасі. Росія хотіла миттєво висунутися до адміністративних кордонів областей, показати, що перемогла. А паралельно другий удар був на Київ.

Потім, коли стало зрозуміло, що під Києвом є успіх, а на Донбасі вони не просунулись ані на метр, тому що там лінія оборони, як Мажино або Маннергейма (ми сім років її обладнували), тоді ми побачили, що вони дійшли до Києва.

Згадайте, на другий день на Оболоні вже були бронегрупи. І на Житомирській трасі прорив бронегруп був окремих. Ми терміново там підривали мости. Вони миттєво змінюють напрямок головного удару і зосереджуються на столиці: беремо Київ, потім усе вирішимо.

А коли під Києвом загарбники зав’язли в позиційних боях і ми почали завдавати ураження, вони зрозуміли, що замкнені в оцьому лісовому й болотистому просторі.

Немає маневру, ми постійно їх нищимо. Окупанти зрозуміли, що треба повертатися до початкового плану. І знову напрямок головного удару – на Донбасі. І тоді вони усвідомили, що треба стягувати все, що є, на один напрямок.

І, зосередивши зусилля на одному напрямку, намагатися досягнути успіху. Те, що ми з вами зараз спостерігаємо. Вони все туди стягнули й намагаються прорвати нашу оборону тими силами, які у них є.

Росія, мобілізація і території під загрозою

Загарбники розуміють, що резерву немає більше, його можна зібрати.

До речі, за оцінками, знаєте, який людський резерв там? 18 млн. Вони можуть поставити “під ружжо” 18 млн, якщо оголосять загальну мобілізацію.

Чим їх будуть озброювати, годувати й одягати – це вже інше питання. Але там шалений є мобілізаційний ресурс. Набагато більший, аніж у нас.

Основної бойової частини цієї армії вже фактично не існує. Серед генералів генерального штабу збройних сил Росії була пропозиція до Путіна не проводити цей другий наступ. Тому що наступну хвилю можуть зібрати й виставити не раніше, ніж через три або чотири місяці. От така ситуація.

А якщо будуть інші завдання на сьогодні – щось усі підзабули про талібів, які чекають, коли перевал підсохне трішки. І 201 бази, яка стояла в Таджикистані, немає. Вона тут. І що вони будуть робити, ще невідомо.

А це їхня давня мета, талібів, – пройти Ферганською долиною та підкорити ці території, принести туди фундаментальний іслам і розширити сферу впливу на країни Азії.

Що робитиме Росія? Оперативного резерву, який завтра може піти в бій, у них немає. Тому сьогодні на Донбасі вони діють, як востаннє. Йдуть в атаку, попри втрати в техніці, особовому складі.

Адже для них це реально останній бій. Або вони програли, або вони виграли. І наше головне завдання – утримати оборону і завдати якомога більше вогневого ураження живій силі та техніці противника.

Донбас

– Наступ почався, але ми змусили загарбників починати його не так, як вони планували. Усе знову пішло одразу ж не за планом.

Дивіться, вони намагалися сформувати велике ударне угруповання, яке повинне було на невеличкій ділянці прорвати нашу оборону і розвивати наступ і успіх у бік поставлених завдань.

А це у них Сєвєродонецьк та Краматорськ. Для оточення наших військ у зоні Операції об’єднаних сил.

Однак ситуація з резервами, причому як людськими, так і з резервами техніки, виявилася дуже поганою для росіян. До 20 батальйонних тактичних груп досі розташовані на території РФ, отримують техніку, особовий склад і ще не введені сюди.

Але ми, завдаючи вогневих уражень, змусили РФ розпочати активні не наступальні, а атакуючі дії.

З положення безпосереднього зіткнення з нашими військами вони почали атакуючі дії наших позицій. І шляхом введення тих батальйонних тактичних груп, які вже відновили боєздатність, вони намагаються нарощувати зусилля.

Проте ми організували своєрідний конвеєр: ми встигаємо завдавати ураження тим, хто на передньому краї, вони їх прибирають, і наступні заходять. І тому немає такого масованого наступу, як ми очікували.

Маріуполь

Замість масованого наступу ми отримали наступ, розтягнутий у часі. Судячи з того, що я чую по Маріуполю сьогодні. До речі, от теж, що там відбувається? Чому раптом Путін поставив завдання припинити штурмові дії Азовсталі?

А це свідчить про те, що вони зняли війська звідти. Війська, ті батальйонні тактичні групи або ті частини, які штурмували Азовсталь, штурмували Маріуполь. Вони потрібні на іншому напрямку.

Знову ж таки, ми приходимо до висновку, що з резервами все дуже погано в російській армії. І вони перекидають регулярні та більш боєздатні частини.

Я так розумію, десь на Донбас вони їх перекинули. Тому віддається наказ не штурмувати, а взяти щільно периметр, як він сказав: щоб муха не пролетіла.

Думаю, бомбардування й артилерійські обстріли будуть продовжуватися, щоб виснажити захисників і примусити їх здатися. Але там площа понад 20 кв. км, і щоб периметр закрити щільно, мабуть, з десяток тисяч треба військовослужбовців.

В плані штурму для захисників Маріуполя зараз буде трохи легше. Хоча авіаційні та артилерійські удари не знімають напруги повністю, яка існує там, на Азовсталі.

Читати на тему

”Червоний прапор” для росіян: окупанти почали штурм Азовсталі в Маріуполі

Металургійний завод Азовсталь, що став бастіоном Маріуполя та найболючішим місцем усієї України, ховає під собою тисячу мирних жителів від російських обстрілів.

Танків в Україні більше, ніж було до початку війни. Чи феномен?

– Це феноменальне явище. Тому що навіть раніше, коли окупанти відступали, то завжди встигали вивести цю техніку з ладу. А зараз просто особовий склад розбігається.

Утім, так було в перший період. А на Донбасі уже навряд чи таке буде. Тому що вони трохи навчилися воювати і стали більш обережними. От у цьому сенсі.

Росіяни вже не сунуться так у бій. А тут – так, тут це було феноменально. Не очікуючи такого спротиву, вони не готували особовий склад до реальних бойових дій.

І тому закінчилася солярка, машина стала, екіпаж не знає, що робити, де ці командири. А потім, коли почався опір на нашій території, вони почали просто розбігатися.

Жорстокість щодо місцевого населення, братські могили

– Пам’ятаєте, влітку минулого року була інформація, що у РФ складають розстрільні списки для нас із вами, для українців? І там було три категорії: кого розстріляти, кого в концтабір, а кого на висилки.

Потім ми це побачили в статті, яка вийшла на сторінках РІА Новости, російського видання. Це ж фактично план геноциду, знищення української нації. Нас з вами як нації. І держави, відповідно. Так от, це виявилося правдою.

Коли війська прийшли, одразу хто приходив? Одразу приходив спецназ і проводив каральні операції. Вони вираховують активістів, тих, хто був на керівних посадах під час нашої влади, і вони їх розстрілюють.

Допитують і розстрілюють. Тортури й розстріли. А решта війська дивляться. Ага, їм можна, і їх ніхто не покарає. І командири на це дивляться місцеві, і теж розуміють, що можна. І бійці йдуть і починають: беруть кувалду з танка, виламують двері й грабують квартири.

Існує вже навіть градація мародерства: офіцери збирають коштовності й гроші, відбирають у солдатів, там уже конкуренція. Це фактично злочинна організація вже наростає.

А безкарність, вона породжує такі злочини. Зараз буде розчарування ще одне.

Адже, якщо під Києвом було що грабувати, тут більш-менш заможне населення і рівень життя набагато вищий, то на Донбасі нема що грабувати. І у них зараз буде ще одне розчарування цією війною.

Що для нас, до речі, дуже буде позитивно, — додав Олег Жданов.

Нагадаємо, раніше Олег Жданов розповідав, як може закінчитися другий етап війни Росії проти України