Жителям великих міст України перед тим, як читати це інтервʼю, я раджу поглядом знайти та виміряти 25-поверховий будинок біля себе. Високий? Що ж, а українська фрідайверка Катерина Садурська змогла спуститися під водою на цю глибину — 80 метрів! Коли читала про її досягнення, не могла збагнути: як одна людина може стільки всього зробити? Чемпіонка розповіла про свою найбільшу глибину, чому обрала фрідайвінг та де знаходить сили на нові звершення після виснаження — в ексклюзивному інтервʼю Вікнам. Занурилася на 80 метрів під воду У жовтні 2024 року Катерина Садурська стала єдиною представницею України на чемпіонаті світу з фрідайвінгу в Каламаті, Греції. Там вона третій рік поспіль стала чемпіонкою та побила світовий рекорд, заглибившись на 80 метрів. До слова, попередній рекорд — 78 метрів, — також належав їй. — Як Ви оцінюєте свої результати? — Звісно, це неймовірний досвід. Та, звичайно, хотілося б бути не єдиною представницею від нашої країни. Сподіваюся, наступного року нас буде більше. Я задоволена результатом, враховуючи, що цей сезон був важким з погляду глибини — була перерва у вісім місяців, що досить довго. Підготовка була у басейні, ціллю цього року стало відібратися на Всесвітні ігри, які пройдуть наступного року в Китаї. Це дуже велика подія, як Олімпійські ігри, а фрідайвінг вперше представлять у програмі. Буде всього вісім місць, тож потрапити туди дуже складно. Та я зробила все можливе, наприкінці року дізнаємося, чи достатньо, — каже Катерина. Спортсменка зізнається, що у Каламаті викликом стала не лише перерва, а й умови самих змагань: вода та поверхня вже були прохолодними, а це впливає і на обладнання, і на організм. — Можете зорієнтувати, 80 метрів — скільки це поверхів будинку? — Це 25-26 поверхів. Це занурення на затримці дихання, без додаткового обладнання, пливучи брасом, без допомоги тросу — лише в зоні розвороту можемо взятися за нього. Там ти можеш розраховувати тільки на своє тіло, і тут велику роль відіграє техніка, фізична підготовка, це атлетична дисципліна, і тому я її дуже люблю. Щоб пірнати та отримувати від цього задоволення, потрібно дуже важко працювати тривалий час — не лише фізично, а й психологічно. Як відновлюється Катерина Садурська — Після періоду змагань у мене й досі не було можливості відновитися, одразу почалися інші випробування — як доїхати до України з цими сумками, потім почався марафон зустрічей, бо довго не була вдома… — А як Ви відновлюєтеся фізично та морально? — Якщо ми говоримо про тренувальний період, то база — якісний сон, повноцінне харчування, невеликі навантаження для відновлення, масаж, льодові ванни, медитація тощо. Відновлення має набагато більше значення, ніж навіть саме тренування, бо під час таких занурень наша нервова система теж дуже виснажується. Читати на тему Сильним людям — сильні випробування: Оксана Ботурчук про росіян на Паралімпіаді, повернення до Парижа та особисте Ексклюзивне інтервʼю Оксани Ботурчук: читай у матеріалі. “Я живу на сумках” У спорті Катерина Садурська з восьми років, спочатку займалася синхронним плаванням і виступала на чемпіонатах України, брала участь в Олімпійських іграх у 2016 році. Фрідайвінг тривалий час залишався просто хобі, однак повномасштабне вторгнення допомогло Катерині зануритися глибше — фізично, бо це рятувало від емоційного дна. — Так сталося, що мій особистий прогрес припав на цю війну. У перший рік повномасштабного вторгнення, несподівано для себе, я стала золотою призеркою на чемпіонаті світу у двох дисциплінах. До цього я пірнала в глибину на рівні сьомого — десятого місць — тобто не було жодного натяку на такий прорив наступного року. Я бачу в цьому потенціал, але, щоб його розкрити, маю тренуватися в певних умовах. На жаль, вдома їх неможливо створити. Тому, як результат, відчуваю себе перекотиполем, бо постійно живу на сумках, кожного місяця міняю місце проживання. І це дуже виснажує, і фізично, і психологічно. — Що тоді стоїть за цим? — Цікавість. Мені цікаво, на що здатен мій організм, бо вже достатньо багато вкладено у вдосконалювання себе, фізичної форми, є досвід. Щороку я знаходжу щось нове, заново відкриваю себе. Для мене це можливість поєднати атлетичну частину та роботу з ментальністю. Ми маємо справу з глибиною, з природою, зі стихією. На глибині ти відсікаєш все зайве, це наче дослідження нових територій. Навіть на прикладі цієї ж дисципліни без ластів: по суті, я вже перебиваю власні рекорди, а це завжди експеримент у підготовці. Немає протоколу для пірнання на 80 метрів для жінок — бо ніхто, принаймні офіційно, крім мене, там ще не був. Тож я можу орієнтуватися тільки на те, як пірнають на ці глибини чоловіки, або на суміжні сфери. Я розумію, що іншої можливості може й не бути. Тому роблю це зараз. Читати на тему ”У гімнастів пенсія в 30 років, але я не планую!” — Олег Верняєв про проблеми спорту та особисте З чим стикаються наші спортсмени? Який у житті Олег? Читай в ексклюзивному інтерв’ю. Як війна змусила нас працювати на адреналіні 24 лютого 2022 року Катерина Садурська зустріла у Єгипті. Квиток додому на 27 лютого не знадобився — дівчина залишилася там й почала допомагати, чим могла. Коли повернулася у Харків, в якому проживала з 2012 року, не впізнала місто: там майже не було звичайних людей. — Я десь вісім місяців була в Харкові. Періодично приїздила в Київ, але це зовсім інший досвід. У Харкові зовсім по-іншому сприймається війна, вона відчувається всюди, були сильні емоції. У перший рік ми всі працювали на адреналіні, і я також. Та на довго цього не вистачить, приходить вигорання, а ці емоції стають деструктивними. Це тимчасове паливо, я навіть сказала б — у кредит, тож мені довелося з цим попрощатися. Хтось може не зрозуміти цього, але насправді для того, щоб зберігати холодний розум і ефективність, то всі зайві емоції маємо відпустити. Ми працюємо на один результат — на перемогу, і це довгий марафон, тож треба берегти кожну свою нервову клітиночку, яка залишилася, і відновлюватися за будь-якої можливості. Зараз я відчуваю набагато більше внутрішньої свободи, хай як дивно це не звучить. Майбутнє не передбачити, я за будь-якої можливості повертаюся у Харків, а містяни там дійсно — залізобетон! Це складно усвідомлювати іншим — чому люди не виїздять, або навіть повертаються… але там своя, особлива атмосфера. Читати на тему Харків мій! Яким він був до 24 лютого та як живе залізобетонне місто сьогодні — одна розмова з харків’янкою Редакція Вікон поспілкувалася з харків’янкою, яка пережила перші дні масштабної війни у рідному місті та навідалася додому влітку 2023 року. Про дрібнички у житті та важливі фактори впливу У розмові з Катериною ловлю її слова про вплив різних речей на нас та долю. — Катерино, чи є у Вас талісмани? Або речі, які поруч у складні часи? — Я намагаюся не прив’язуватися до речей, особливо після 2022 року. Талісман — він всередині, це внутрішня сила. Але я люблю оточувати себе маленькими дрібничками, які нагадують мені про дім. Ювелірні вироби, подарунки від мами та мого чоловіка. А ще, завжди, коли пірнаю на нову глибину, купую перли чи щось подібне. Це наче гра для мене: занурююсь не за цифрами, а за скарбами. Вони завжди кудись зникають за деякий час, наче живуть зі мною лише певний цикл. — У чому сила українців? — У креативності, бо ми можемо з невеликими ресурсами робити незвичайні речі. Все це — на поверхні, але ми недооцінюємо свій творчий потенціал. У нас цілі покоління творчої інтелігенції та їхніх надбань винищені, на жаль, ми не маємо спадку для орієнтування, як на Заході. Але і зараз серед нас живе багато талановитих людей, тож маємо цінувати одне одного і не применшувати своєї цінності. Бо нам є що сказати світові! — висновує Катерина Садурська. Повну версію інтервʼю про початок війни для Катерини Садурської, її перемоги та як відбулося знайомство із фрідайвінгом, дивися у відео. Зараз у світі та Україні зокрема шириться тренд на новий вид спорту — квадробіку. Що таке квадробіка, ми пояснювали раніше. А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: Життєві історії, Спорт, Україна Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Сильним людям — сильні випробування: Оксана Ботурчук про росіян на Паралімпіаді, повернення до Парижа та особисте Ексклюзивне інтервʼю Оксани Ботурчук: читай у матеріалі.
Читати на тему ”У гімнастів пенсія в 30 років, але я не планую!” — Олег Верняєв про проблеми спорту та особисте З чим стикаються наші спортсмени? Який у житті Олег? Читай в ексклюзивному інтерв’ю.
Читати на тему Харків мій! Яким він був до 24 лютого та як живе залізобетонне місто сьогодні — одна розмова з харків’янкою Редакція Вікон поспілкувалася з харків’янкою, яка пережила перші дні масштабної війни у рідному місті та навідалася додому влітку 2023 року.