Костянтин та Влада Ліберови про фотографію під час бойових дій

Фото Instagram

Їхні фото завжди вражають серця. Вони щирі та чесні зі своєю аудиторією. Одеські фотографи Костянтин та Влада Ліберови до початку повномасштабної війни здебільшого зберігали у своїх світлинах кохання.

Тепер у їхній об’єктив потрапили біль та втрати, які принесли на нашу землю російські окупанти. Тож творці вирішили боротись тим способом, на якому знаються найкраще — мистецьким.

А як їм це вдається та чому їхні світлини завжди настільки проникливі, Костянтин та Влада Ліберови розповіли журналістці Elle.ua Іванні Петрович.

Про журналістів на війні

Влада: Ми вважаємо, що було б добре, якби війну в Україні висвітлювали саме українці, і не має значення, в українських медіа чи світових.

Лише українець знає, як показати цю війну щиро і правдиво, адже він пропускає її через себе.

Мені не подобається, що деякі зарубіжні журналісти показують Україну як країну третього світу, пострадянського зразка — їм цікаво показати, що в нас люди на межі бідності, зруйновані будинки, і все.

Вони, безперечно, круті професіонали, просто ця війна ніколи не буде для них настільки важливою, як для будь-якого українця з камерою. Це наш біль і наша гордість. І це відчувається у світлинах саме українських фотографів.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Костянтин і Влада Ліберови (@libkos)

Як змінилась робота під час повномасштабної війни

Костянтин: Я не можу сказати, що вона сильно змінилася. Ще до війни ми завжди думали, що хочемо сказати своїми роботами. Ми шукали ресурс, можливості для того, щоб донести історію тієї чи іншої людини.

Влада: До війни ми знімали людей і про людей, і зараз ми робимо те ж саме.

Змінився настрій, напрямок, але головні в нашій фотографії люди — були, є і будуть.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Костянтин і Влада Ліберови (@libkos)

Про мотивацію знімати війну

Влада: Я дуже хочу, щоб обличчя тих, хто працює на нашу перемогу, ризикує життям, — від солдата, волонтера, медика і кожного, хто робить щось для перемоги, до людей, які приймають доленосні рішення, залишилися в історії.

Тоді, можливо, у наступних поколінь буде більше емпатії й розуміння всієї трагедії, ніж у разі запам’ятовування сухої статистики, яку, наприклад, ми вивчали в школі про Другу світову війну.

Читати на тему

Фронтові шедеври з попелу, глини та чорнозему! Історія військового, який творить між бойовими чергуваннями

У цій історії символічно все: і місце, де Олег малює (передова), і матеріали, якими створює свої фронтові шедеври.

Про фото, яке мріяли б зробити

Ми мріємо зробити фото, яке змінить хід війни, і вижити при цьому.

У нас навіть удома на дошці цілей (так, у нас вона є) написане саме таке формулювання. Зробити щось, що допоможе людям зрозуміти раз і назавжди, хто наш ворог, і що війна стосується кожного.