Життя мирного руху громадянського спротиву Жовта стрічка почалось на площі Свободи біля будівлі Херсонської ОДА. Саме на тому місці, де 11 листопада херсонці зустрічали ЗСУ після звільнення міста від окупантів.
Активісти впевнені, що попри те, що рух бере свій початок з їхнього рідного міста, закінчиться він на останній звільненій українській території. Тож не кожен поки готовий розкрити свою особистість на загал.
Про першу активістку Лілію стало відомо у перший день звільнення Херсона. Вона під час окупації поширювала листівки, малювала графіті, чіпляла жовті стрічки та передавала потрібну інформацію Збройним силам України.
А ось започаткували Жовту стрічку інші люди. Один з них лишається інкогніто. Другий засновник Іван все ж набрався сміливості, щоб розповісти BBC, як діяв рух опору у Херсоні під час окупації.
До початку повномасштабної війни чоловік був розробником програмного забезпечення, але після 24 лютого все змінилося. Спочатку потрібно було організувати евакуацію своєї сім’ї.
Іван ділиться, що як тільки вивіз рідних на відносно безпечну територію, повернувся у Херсон, щоб організувати рух опору.
Ми подумали, що було б добре нагадувати, що тут все ще Україна.
27 квітня вдалося провести першу акцію протесту у Херсоні проти окупантів. Звісно, мітинг з 500 осіб загарбники розігнали. Проте організаторам було важливо показати світу, що опір існує, а росіян у місті ніхто не чекає.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений #ЖовтаСтрічка (@yellowribbonua)
Допис, поширений #ЖовтаСтрічка (@yellowribbonua)
Тож згодом було ухвалене рішення зробити свій рух більш безпечним для його учасників. Потрібно було вигадати щось, що зможе іншим нагадати, що Херсон — це Україна, але водночас не наражати людей на небезпеку.
Найкращим розв’язанням проблеми стала вже легендарна жовта стрічка. Кожен міг її пов’язати у будь-якому місці та водночас лишитись непомітним.
Спочатку учасниками здебільшого була молодь, але згодом почали приєднуватись українці й іншого віку.
Я сидів в одному з парків Херсона і спостерігав за людьми. При мені на сусідню лавку сіла жінка. Зав’язала жовту стрічку, сфотографувала і пішла. Увечері я вже отримав цю фотографію.
Однак не завжди все минало настільки злагоджено. Одного разу в одної активістки окупанти знайшли пакунок з жовтими стрічками та запроторили її на три тижні у підвал. Хтось здав її загарбникам.
Бували й відчайдухи, які самі вирішували порушити загальні правила безпеки, які склалися в активістів всередині руху. Часом люди виходили на вулиці, щоб робити свою справу навіть у комендантську годину, оминаючи постійний окупаційний патруль.
Ми не просили про це. Але у людей було стільки сміливості. Щоразу нас це мотивувало вкладатися в людей і працювати далі.
Згодом рух мирного спротиву розповсюдився й на інші тимчасово окуповані території. Так активісти почали з’являтись і на Луганщині, Донеччині та навіть у Криму.
Рух завжди мав свої конкретні завдання та продовжує над ними працювати. Так, свого часу активісти займались інформуванням українців на тимчасово окупованих територіях щодо бойкоту паспортизації та так званого референдуму. Пояснювали, як уникнути участі у цих злочинах.
Facebook / Жовта стрічка
Також рух займався підготовкою Херсона до звільнення. Знищували агітаційну продукцію окупантів, організовували онлайн-мітинги. Продовжують активісти підтримувати й інші тимчасово окуповані території та сповнювати людей вірою, що Україна повернеться.
На прикладі Херсона та Криму ми хочемо показати, що сміливість — це українці.
Як мирні громадяни, так і українські військові доводять всьому світу щодня, що у нашій ДНК закладена сміливість. Читай історію військового, що брав участь у боях у Бузковому парку Херсона.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!