Я зрозумів, що їх уже немає: історія чоловіка, який втратив дружину та сина під час ракетної атаки в Сергіївці

Першого липня на Одещині сталася страшна трагедія. Російські військові випустили по курортній Сергіївці три ракети типу Х-22 зі стратегічної авіації.

Одна поцілила у житлову дев’ятиповерхівку, ще дві у базу відпочинку. У цей час люди мирно спали. Під час ракетного обстрілу загинула 21-людина ще 39 отримали поранення.

Андрій у той час працював адміністратором на базі відпочинку. Він із дружиною прокинувся близько половини першої від першого вибуху.

Разом із дружиною вони побігли шукати сина, що спав в іншому номері зі своїм товаришем.

Ми забрали дітей і побігли до виходу. Коли спускалися сходами, стався ще один вибух. Нас завалило.

Дружина Андрія та його 12-річний син загинули. Чоловік дві години пролежав під завалами, поки його не розкопали рятувальники.

Дружина лежала мертва поруч зі мною. Сина відкинуло в сторону. Я його тримав на руках. А потім його вже не було.

Я звав його. Він не відповідав. Навколо бігали та кричали люди. Його голосу я вже не чув. Я зрозумів, що їх уже немає.

Андрій отримав важку травму хребта. Його вже прооперували. Лікарі кажуть, після тривалої реабілітації чоловік знову зможе ходити.

— У мене перелам поперекового хребця плюс пошкодження ребер. У нас дуже хороші лікарі, добре за нами доглядають. Я дуже вдячний хлопцям, простим, із Сергіївки, які, ризикуючи своїм життям, допомагали рятувальникам мене діставати. Тому що наді мною висіла бетонна плита, і вони скараскалися по всім цим конструкціям, аби врятувати мене.

Читати на тему

Повернені з пекла: історії звільнених з полону захисників Азовсталі

“О шостій ранку був підйом, ми слухали гімн Росії, потім о восьмій було шикування, перерахунок”, — говорить про свої будні у полоні український захисник.

Життя Андрія розділилося на до та після. Його сину в серпні мало виповнитися 12, а дружині 36. Чоловік за одну ніч втратив усе.

Буду жити заради пам’яті про сина і дружину. Буду зустрічатися з його однокласниками. Час не повернути, і їх теж не повернути. Буду намагатися жити далі.

Так само прагне продовжувати жити після ракетного удару по Одеській області й дев’ятирічна Олександра. Читай історію дівчинки, яка мріє знову стати на ноги та повернутись до гімнастики.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!