Ми працюємо з тим, що не можна побачити зовні: як лялькові вистави лікують військових

Війна залишає рани та гематоми, деякі з них — незримі для людського ока, але відчутні для серця та душі. Лікувати сліди, які по собі залишає досвід війни, дійсно необхідно.

Попри те, що деяким військовим важко зізнатися, що саме їм болить, волонтери різних напрямків вже намагаються допомогти, чим можуть.

Актор театру маріонеток Валерій Дзех допомагає військовим побороти наслідки пережитого на війні за допомогою лялькових вистав. Як він це робить та звідки взялася ідея лікувати військових за допомогою вистав, лялькар розповів виданню ШоТам. Ми переповідаємо найцікавіше далі.

Як зʼявився театр маріонеток

Раніше Валерій Дзех працював вихователем у дитячих садках і центрах розвитку дітей Харкова, однак після вступу до місцевого університету мистецтв він вирішив створити театр маріонеток. Аналогів в Україні тоді майже не було.

Першу виставу театр зіграв 31 травня 2012 року: реквізити, пригадує Валерій, збирали навіть на смітниках.

Бізнес-плану не було — лише бажання спробувати.

— Ми власноруч створювали афіші та розклеювали їх по місту. Грошей не було, а потрібно було щось показувати людям. Ми перекуповували різні вживані інструменти, брали кредити, — розповідає актор театру.

До 2021 року вистави проводилися російською, тут намагалися ставити Шекспіра. Однак згодом почали спочатку — написали власну пʼєсу на основі українських міфів й поставили її українською. 

Щойно ми сіли робити своє, рідне — воно запрацювало, — наголосив Валерій.

Саме вистава про хлопчика Леля принесла жаданий успіх та вихід на велику сцену, впізнаваність театру. Актори нарешті заробили гроші, які вже зовсім скоро знадобилися їм у новому статусі — волонтерів.

Читати на тему

Цей біль треба пройти, щоб рана загоїлася. Інтерв’ю з режисером театру Заньковецької

Актор та режисер театру Заньковецької Ігор Білиць про життя театру, його виклики та трансформації під час війни.

Прокинувся за пʼять кілометрів до лінії зіткнення

24 лютого Валерій Дзех прокинувся зовсім поряд з лінією бойових дій. І він, і частина його співробітників стали волонтерами, допомагали тим, хто цього потребував.

— Я допомагав евакуйовувати людей з інвалідністю на Північній Салтівці, де було найбільше обстрілів. Пересуватися машиною було небезпечно, тож ми з дружиною ходили пішки — так хоча б могли швидко сховатися від обстрілів.

Від мене залежало постачання харчування військовим, ліків людям з інвалідністю, з діабетом, — розповідає Валерій й згадує, як він з дружиною просто пішки розносили пакети з усім необхідним по будинках району.

А після вдалого контрнаступу чоловік поїхав на деокуповану Харківщину, щоб працювати із дітьми, які пережили окупацію.

Там Валерій познайомився з українським виконавцем й військовослужбовцем Колею Сєргою — той запропонував разом поїхати на Донецький напрямок та зробити виставу для дорослих.

Facebook

Валерій закінчив свою волонтерську діяльність та мобілізувався до лав ЗСУ. Він доєднався до Культурного десанту, з яким обʼїздив території Харківської, Херсонської областей.

Читати на тему

Актори змінили сцену на зброю, але вистави тривають: як живе столичний театр під час повномасштабної війни

Чимало акторів змінили сцену на зброю і служать у війську. Ускладнюють роботу і відключення світла. Але постійні аншлаги на виставах доводять: культура нині особливо на часі.

“Хотів підірвати себе, але передумав”

Крім того, чоловік служить бойовим медиком у підрозділі. Однак, як сам зазначає, фізичні травми — це лише поверхня.

— Коли ми зіштовхуємося з фізичними пораненнями, то знаємо, що робити: накласти турнікет, тампонаду чи пластир. Але коли мова йде про психологічні травми, то їх часто навіть не помічають — сама людина не розуміє, що страждає від таких травм.

Наша місія — працювати на цьому непомітному рівні, де потрібна психологічна допомога бійцям, які пережили воєнні травми. Ми працюємо з тим, що не можна побачити зовні.

Валерій пояснює, що для такого зцілення вони використовують пісні, музичні інструменти, лялькову терапію, спілкування, книги й вірші. Все це може допомогти душевному стану військових.

Про це рідко говорять, однак в українській армії з початку повномасштабної війни зросли показники кількості самогубств. А такі вистави, зазначає Валерій, навіть змушують передумати й не чинити цього.

Facebook

— Під час перформансу помітив, що на мене дивиться військовий зі сльозами на очах. Я підійшов до нього, аби запитати, що йому болить. Він витягнув гранату з кишені та сказав: “Забирай собі”.

Я запитав, чому він мені її віддає, і він відповів: “Я хотів себе нею підірвати. Тепер не буду цього робити”, — розповів актор.

Тепер його театр маріонеток вийшов далеко за межі харківської області. А оскільки такий метод дійсно допомагає багатьом військовим, Валерій планує розвиватися у напрямку військової психології. А ще — хоче створити універсальну й ефективну лялькову практику, щоб інші люди також могли грати його терапевтичні вистави.

Зараз українське суспільство має звикати до нових умов співіснування. Як говорити з ветеранами так, щоб допомогти, а не нашкодити — важливі поради ми зібрали в іншому нашому матеріалі.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.