Фото Pexels, Facebook Олексій ще багато чого не розуміє. Можливо, то поки й на краще. Тут, у Тернополі, на дитячому майданчику, він розповідає людям, що дім довелося покинути через війну, але тато залишився вдома. Для когось це страшна історія, але не для нього та його мами Наталі, для яких усе сталося насправді. Мама не розповіла хлопчику, що тата давно немає серед живих. Проте поділилася з виданням The Times своєю історією, щоб зафіксувати черговий злочин окупантів. Була ніч проти 9 березня, чотирирічний син ховався у котельні. Почулись вистріли. Спочатку окупанти застрелили собаку Наталії, а потім і коханого чоловіка. Тіло 35-річного Андрія, яке лежало біля воріт, жінка побачила лише після ще одного оглушливого пострілу. Одного із загарбників звали Михайло Романов, це був командир частини. Напідпитку він розбив машину Наталі, щоб жінка не змогла втекти. Інший окупант був трохи молодшим, саме він забрав життя Андрія. Окупант приставив пістолет до її скронь і сказав: Я застрелив його, бо він нацист. Потім він наказав жінці роздягнутись, погрожуючи показати маленькому синові “мізки його матері, що будуть розкидані по всій хаті”. Читати на тему Кров, хаос та істерика. Жінка, що врятувалася, розповіла про вибух в маріупольському театрі Як жили евакуйовані в театрі до вибуху та що відбулося в той день — розповідає свідкиня подій. Окупанти по черзі ґвалтували Наталю. Вони знущалися з жінки, тримаючи пістолет біля її голови. Потім пішли, але повернулися за 20 хвилин ще більш напідпитку, щоб знову зґвалтувати жінку. Вони ледве тримались на ногах, тому після скоєного швидко поснули у кріслах. Наталя вибігла за сином, який був просто паралізований страхом. Дитина боялась кудись виходити, але мама сказала, що потрібно бігти дуже швидко, інакше їх застрелять. Коли вона відчиняла ворота, хлопчик стояв поруч із тілом рідного тата й не міг зрозуміти, що це він. Жінка так і не змогла попрощатися з коханим. Наталя та чотирирічний Олексій втекли у Тернопіль, до родичів. Дитина досі не розуміє, що саме сталося тієї ночі, й сподівається ще побачити тата. Тут, на дитячому майданчику, він підходить до людей і каже, що нам довелося покинути нашу хату, бо була війна. Нагадаємо, раніше ми розповідали історію воєнкора Сергія Ваганова, якому вдалося врятуватися із пекла Маріуполя. Теги: війна в Україні, зґвалтування, Росія, Україна Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Кров, хаос та істерика. Жінка, що врятувалася, розповіла про вибух в маріупольському театрі Як жили евакуйовані в театрі до вибуху та що відбулося в той день — розповідає свідкиня подій.