Олексій, який довгі роки не планував створювати сім’ю, зустрів Наталю — жінку, що стала його першою справжньою любов’ю і з якою він мріяв про спільне життя. Вони були разом лише два роки, проте більшість цього часу — по шість місяців — провели на фронті. Їхній шлюб навіть оформили дистанційно — через інтернет. На жаль, доля розпорядилася інакше: жінка загинула під час бойових дій.
Про це пише hromadske. Олексій вважав, що в смертельній небезпеці він мав би бути першим, але війна, на жаль, має власні правила.
Сьогодні він не просто ветеран, а член родини загиблої військової, який отримав компенсацію від держави, але жодні гроші не здатні повернути йому кохану.
Зустріч Олексія та Наталії
Історія Олексія сповнена випадковостей і знаків долі. Після школи він став кухарем — саме тоді, коли Наталя підписала контракт зі Збройними силами України як кухар.
Вони вперше зустрілися на військовому полігоні, де вона працювала, а він — проходив службу.
hromadske
Спершу Наталя відштовхувала його залицяння, говорила про іншого чоловіка в Чернівцях, але наполегливість і справжність почуттів Олексія взяли гору.
Попри важкі умови служби, вони намагалися зберегти моменти щастя — разом в орендованих квартирах, на спільних виїздах, а іноді просто телефонуючи одне одному з фронту.
Вона худенька, така маленька на зріст, до грудей мені ледь діставала. Але метка, жвава, беручка до роботи та з характером. Я її зразу й виділив серед інших жінок, — згадує ветеран.
Випробування війною і пораненням
З початком повномасштабної війни Олексій служив зв’язківцем на Харківщині, а Наталя — кухаркою на позиціях поблизу. Вони підтримували одне одного через телефонні дзвінки, поки у травні 2022 року Олексій не дістав поранення, через яке втратив праву руку.
Попри трагедію, Наталя приїжджала до нього в лікарню, підтримуючи навіть у найскладніші моменти.
— Поїхала на схід, її батальйон мав позиції за кілька кілометрів від моїх. Я ж звʼязківець, завжди міг до неї подзвонити, почути голос, заспокоїти — розповідає Олексій.
Їхній шлюб оформили онлайн — вони навіть не могли побути разом у день реєстрації. 28 грудня 2022 року Олексій стояв у луцькому РАЦСі у звичайному спортивному костюмі, а Наталя була на війні. Вони спілкувалися через відеозв’язок.
Першими обручками обмінялися лише у січні 2023 року, коли Наталя отримала коротку відпустку.
Втрата коханої
Мрії про спільний дім у Володимир-Волинському, де вони планували виростити дітей і садити троянди, так і залишилися нездійсненими. Вночі 5 серпня 2023 року під час російського артобстрілу Наталя загинула — на неї завалилася стіна будинку. Смерть була миттєвою, але біль для Олексія — невимовний.
Похорон відбувся на рідній землі Наталі — у Чернівцях, де залишилися її діти. Для Олексія це була не лише втрата дружини, а й розлука з частиною себе.
Він досі пише їй смс, які приходять на її номер, але відповіді немає. Сум і спогади не покидають його ні на мить.
Людмила Герасимюк | hromadske
Попри те, що державні психологічні служби організовують підтримку для дружин загиблих, Олексій зізнається, що такі заходи для чоловіків, особливо ветеранів, практично відсутні. Він не довіряє психологам і вважає, що краще за побратимів його ніхто не розуміє. Саме тому вони збираються, спілкуються, підтримують один одного без зайвих слів.
Зараз Олексій працює охоронцем у школі у своєму рідному місті — робота допомагає відволіктися від болю.
Він освоїв сучасні протези так добре, що може навіть самостійно готувати та доглядати за трояндами в садку, який розцвів після того, як він посадив перші кущі ще за життя Наталі.
Людмила Герасимюк | hromadske
Хоча Олексій і не виключає можливості нових знайомств, він зізнається, що другої Наталії вже не буде.
Було життя, були мрії, а потім – один момент, і все зникло, — зізнається Олексій.
Минуло майже два роки відтоді, як Наталі не стало, а він досі не може говорити про неї без болю. І досі носить обручку, яку колись наділа на нього Наталя — на лівій руці. Цікаво, що в Україні вдівці за традицією носять кільця саме на цій руці.
Олексій посадив сад троянд у пам’ять про дружину
Наталя була закохана в ніжно-червоні троянди. Раніше Олексій дарував їй букети, тепер же в його рідних Підгайцях на Волині він садить трояндові кущі на її честь. У важкі моменти суму він приходить до цього саду, п’є каву, курить цигарку, і серед квітів згадки про кохану стають хоч трохи менш болючими.
Людмила Герасимюк | hromadske
— Я в трояндах нічого як не розумів, так і не розумію. Для мене вони розрізняються, які пахучі, а які ні, ну і за кольором, — каже колишній військовий.
Головне фото: Людмила Герасимюк | hromadske
Росія вбила сотні видатних українських діячів за час російсько-української війни. Раніше Вікна підготували для тебе спецпроект про митців, яких вбили росіяни: читай їхні імена за посиланням.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!