Ганяє на ровері та вчиться у звичайній школі: історія 17-річного хлопця, для якого аутизм — не завада

Ігор Зіньківський — 17-річний підліток з невербальним аутизмом. Це означає, що він не розмовляє. Проте це не заважає активному парубку здобувати призові місця на олімпіадах із плавання. 

Також він вправно їздить на велосипеді, полюбляє грати в ігри на комп’ютері та робить усе інше, що і звичайний підліток.

Діагноз

Хлопець до п’яти років не говорив. Ігорю було складно поставити діагноз. Багато лікарів казали, що це може бути туговухість, а невролог і поготів припустив, що батьки надумують проблеми в дитини. 

І лише потім у громадській організації провели діагностику і підтвердили аутизм.

Ми почали шукати “чудодійну таблетку”: побували за кордоном, продавали все, що можна, аби допомогти вилікувати розлад. 

— Нам допомогла поведінкова корекція, але ми згаяли дорогоцінний час на пошуки цієї “диво-таблетки”. Це наша найбільша помилка, — визнає мама Олеся.

(ілюстративне фото)

Як усе починалося

В дитинстві Ігор відвідував садочок з перервами, розповідає його матір Олеся, адже сім’я постійно переїздила з Вінниці до Києва та навпаки. Тож Ігор був не готовий перебувати у групі однолітків, коли пішов до першого класу школи.

Крім того, Ігор не розмовляє, а користується альтернативною формою спілкування — за допомогою картинок.

— Нас не хотіли брати ні до спеціальної, ні тим більше — до звичайної школи, аргументуючи тим, що дитина з такими порушеннями розвитку не може навчатися серед нормотипових, — розповідає жінка.

Олеся каже, що вони пробували також індивідуальне навчання, але швидко його припинили.

(ілюстративне фото)

Ми вважаємо, що навчатися вдома неприпустимо. Згодом хлопець потрапив до спецшколи: ставлення було чудове, але дитина має бути в інклюзії. 

Це важливо не тільки для Ігоря, але й для його оточення: як дитина навчається бути серед людей, так і соціум вчиться розуміти й приймати її.

Історія Ігоря мотивувала створити громадську організацію, до якої долучилися батьки дітей з аутизмом, які мали такі ж проблеми.

Читати на тему

Однорічному малюку вперше в Україні трансплантували печінку від посмертного донора. Розповідаємо унікальну історію

Як мама з дитиною сподівалися на диво. І як подарунок на день народження малюка, воно таки сталось. Унікальна історія трансплантології в Україні.

Шкільні часи

Загальноосвітня школа була не готова прийняти хлопця, тож батьки навіть готові були судитися з місцевим департаментом освіти за право Ігоря на освіту.

Та департамент пішов на зустріч, і в школі створили ресурсну кімнату, яка дає змогу навчатися дітям з аутизмом. 

Тож крім Ігоря в школі змогли навчатися ще троє дітей з таким захворюванням.

— В нього була чудова перша вчителька, вона переживала і постійно запитувала, цікавилася в нас, як бути та що робити. Ми з чоловіком розказували та інформували її, а ще — батьків однокласників.

(ілюстративне фото)

Олеся каже, що з часом діти взагалі перестали реагувати на особливість Ігоря.

Також присутність Ігоря в класі допомагала і вчительці. Наприклад, син важко переносить шум у класі. А з часом діти самі почали поводитися тихіше. Організаційно клас дуже відрізнявся від інших.

А ще поруч з Ігорем був його батько, адже він працював асистентом вчителя, спочатку як волонтер, а потім здобув профільну освіту.

Життя звичайного підлітка

Попри всі проблеми, Ігор дуже активний хлопець: займається плаванням та любить кататися на велосипеді. А ще — здобув перше місце на спеціальній олімпіаді з плавання.

Також хлопчик займається звичайними підлітковими справами. Любить грати в комп’ютерні ігри та дивитися відео в інтернеті.

Зараз Ігорю 17 і він навчається в сьомому класі. Це зумовлено тим, що до першого класу він пішов в 11 років, бо постійно долав труднощі з навчанням у державній школі.

(ілюстративне фото)

Мама хлопчика каже, що навчатися в школі можуть діти навіть зі складною формою аутизму. Головне — правильно організувати інклюзивне навчання.  

Батьки вже замислюються про майбутнє хлопця. Вони розглядають варіант підтриманого проживання для сина. Вони хочуть бути спокійними за майбутнє дитини.

Ігор — сильна дитина. Такою ж сильною є і 16-річна Софія. Вона з дитинства хворіла, і їй могла допомогти тільки трансплантація.

Раніше ми розповідали про історію Софії та як їй допомогла трансплантація.