Було відчуття, що потрапив у фільм: історія акробата, який став на захист країни та не дав ампутації перекреслити мрії

Він доводить, що жага до одужання та підтримка рідних творять дива, навіть коли лікарі на виживання дають 20%.

Олександр Чайка — хореограф та акробат, який втративши ногу на фронті, не зламався всередині.

Сили духу йому вистачило, аби пережити ампутацію, заново навчитись ходити та повернутись до звичного життя, попри все викладати акробатику, займатися спортом та будувати сім’ю.

А коли почалось повномасштабне вторгнення, вивіз свою дружину та її сестру у Львів. Сам не міг просто сидіти без діла.

Я думав, що можу стати корисним, тому вирішив піти.

Олександра відрядили до 24 механізованої бригади ЗСУ служити у Попасній на Луганщині. Його основні обов’язки — евакуація військової техніки та спостереження за ворогом.

Було таке відчуття, що ти потрапив у якийсь фільм.

Шостого квітня Олександр заступив на пост спостереження. Зранку ворог розпочав масований артилерійський вогонь. Один зі снарядів потрапив саме в окоп чоловіка.

Він пройшов крізь землю прямо на місце, де сидів Олександр. Чоловіка одразу відкинуло вбік та засипало балками.

Можна сказати, що тоді попрощався зі своїм життям. Була думка: “А невже це все?”

Потім чоловік почув, що його запитує побратим про самопочуття. Тоді з’явилось розуміння, що він вижив.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Анна Чайка (@chaika_anna_)

Снаряд зачепив ногу та дивом не розірвався. Відкопували Олександра з-під землі майже годину. Цього часу було достатньо для утворення гангрени. Згодом через це медики з Дніпра вирішили ампутувати ногу, щоб врятувати життя чоловіку.

Олександра мучили фантомні болі, витримати які вже було не сила. А одного дня він прокинувся і відчув полегшення. Саме тоді йому зробили ампутацію. Чоловік говорить, що не злякався, а лише подумав, як йому далі викладати.

Та раніше дужого та спортивного чоловіка тепер було не впізнати. Майже півроку у нерухомому стані призвели до атрофії м’язів. Тому Олександру довелось вчитись заново ходити.

Читати на тему

Дістався на гелікоптері до Маріуполя, пройшов чистилище Азовсталі та вижив — вражаюча історія військового хірурга

Летіли, звісно, у повній темряві, на наднизькій висоті, і у мене було таке відчуття, що навіть верхівки дерев торкалися днища вертольота, — згадує дорогу на Азовсталь Євген.

Завдяки українським та американським благодійникам чоловік потрапив до США, де йому виготовили спеціальний протез. Адже Олександру ампутували ногу від пояса.

Попри те, що його передова вже позаду, боротьба за повноцінне життя ще триває. Днями Олександр навіть повернувся до рідної зали, де знову викладає акробатику дітям.

Здолавши найважчий етап життя, він не жалкує, що пішов на війну, оскільки цей досвід попри увесь травматизм зробив його сильнішим.

Намагається швидше відновитись і 20-річний Данило Литвиненко. Хлопець з Донеччини. Після школи відразу пішов до армії. Та під час виконання завдання на Харківщині отримав тяжке поранення. Читай історію 20-річного військового, який чекає на протез та повернення до побратимів.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!