Острів надії — історія Азовсталі та доля її героїв

Під час параду на Червоній площі 9 травня 2022 року увага медіа була прикута до ймовірно хворого Путіна. Весь світ очікував офіційного оголошення війни, загальної мобілізації чи ядерного удару. Як оцінили парад західні ЗМІ, ми розповідали раніше.

Разом з тим за тисячі кілометрів відбувалася блокада Азовсталі.

Азовсталь, 9 травня

Після тижнів невпинних та жорстоких бомбардувань росіянами заводу та людей на Азовсталі відбувся момент повної тиші. В цю мить до українських захисників під’їхали броньовані машини з символікою РФ.

Українські захисники сіли в ці машини та незабаром повернулися. Як виявилося, їх возили у російський штаб, проте потім обстріли заводу продовжилися.

Ця зустріч стала доленосною, адже на ній українська та російська сторони разом із захисниками Маріуполя домовилися про вихід військових із пекла Азовсталі.

Українська правда зібрала дані ключових відомств не під запис, щоб життя захисників Азовсталі були збережені.

Блокада Азовсталі

У блокаді Маріуполя є дві причини: прорив росіян із Криму, який не змогли зупинити, та втрата останнього укріпленого району перед Маріуполем — Волновахи. Інших точок опору не було. Про це розповів український військовий, який тримав зв’язок із воїнами Азовсталі.

Кримський прорив створив критичні умови — оточені українські військові були змушені залишити укріплювані роками позиції та вести війну у непристосованих містах.

Якби всі міста, починаючи з Генічеська, Мелітополя та Бердянська, так само стійко тримали оборону й давали бій противнику, тоді б він точно не дійшов за чотири дні з Криму до Маріуполя.

Оскільки цього не сталося, ми опинилися в оточенні, — розповів командир полку Азов Денис Прокопенко.

Ще однією проблемою стала відсутність злагодженого командування. Бойові підрозділи ЗСУ, Азов, прикордонники, Нацгвардія, поліцейські та СБУ були там.

Проте кожен силовий підрозділ отримував і виконував власні накази. Це забрало безцінні життя героїв Азовсталі.

Щоб зрозуміти, що насправді відбулося в Маріуполі, треба почути правдиву історію кожного окремого роду сил, які боронили місто. Принаймні для того, щоб більше не повторювати таких помилок, — каже розвідник.

Кількість російських військових та техніки навколо Маріуполя стала критичною. Оборонною фортецею став завод Азовсталь. Саме туди відійшли українські військові та цивільні.

Але коли зайшли на завод, то до інших військових проблем додалася ще одна — кілька тисяч цивільних.

Ці люди уже були там, вони з перших днів ходили у сховища заводу ховатись від бомб і обстрілів, — розповідає людина з Азовсталі.

Деблокада Маріуполя

Варіанти деблокади та процедури extraction активно обговорювались урядом ще у квітні. Але вони щодня ставали менш реальними. На екстракцію російський уряд просто не погодився.

Хоча навіть нейтральна Швейцарія, Туреччина та Папа Римський пропонували свої варіанти. Путіна “вмовити” не вдалося.

Одна спроба деблокади все ж була. Група під командуванням ГУР вирушила з Гуляйполя до Маріуполя для прориву.

Група висунулась у бік Маріуполя. Пройшла якісь 10-15 км, наштовхнулась на шалений захист і мусила відступити.

Через самовільність командира 36-ї бригади, який пішов на прорив у невідомому напрямку, багато українських військових загинули, інші — вимушено здалися у полон. Окрім цього, здались морпіхи з усією технікою та боєприпасами.

Їх теж треба зрозуміти. Жити під щоденними обстрілами, які ніколи не припиняються, з мінімумом їжі, води. На таке не всі здатні, чисто психологічно, — розповів інший розвідник.

Після здачі кількох сил українських військових варіант деблокади став неможливим. Залишився лише варіант самостійного прориву захисників Азовсталі, він був приречений на смерть усіх.

Йти на прорив можуть тільки боєздатні бійці: ні цивільних, ні поранених, ні тим паче вбитих на таку операцію взяти не можна.

Кинути своїх мертвих і тим паче живих побратимів командири не могли собі дозволити, — розповіла людина, яка була на зв’язку з Азовом.

Читати на тему

Залізними бувають не тільки люди. Історія нескореного Маріуполя та його спротиву

Місто вже намагалися захопити 2014-го, а 2022 війна знову повернулася. Історія Маріуполя під час російсько-української війни.

Вертольотні місії на Азовсталь

Вертольоти були єдиним можливим варіантом доставки підкріплення та забезпечення українських військових. Це було вкрай небезпечно. За ці поставки відповідало Головне управління розвідки МОУ. Вони здійснювались вертольотами Мі-8.

До захисників прилетіло 16 таких гелікоптерів, одного разу вони доставили на завод 72 азовців. Таких місій було сім. Це відбувалося вночі, на малій швидкості та висоті.

Літати на такій вертушці — це дуже важка історія. Вертоліт летить прямо над землею. Ну, майже як машиною їдеш. Тільки швидкість у гелікоптера в рази вища, ви просто несетесь на шаленій швидкості на критично малій висоті, — розповідає колишній посадовець, який має досвід таких польотів.

На п’ятому вильоті росіяни помітили його і збили.

На сьомому заході так само на зворотному шляху одна вертушка загорілась і впала на окупованій території.

Тоді з Дніпра підняли інший вертоліт, рятувальний, щоб витягнути тих, хто вижив. Але його уже чекала засідка, і з ПЗРК цей вертоліт збили, — розповідає джерело з силових відомств.

Останній такий політ відбувся приблизно за 20 днів до повного виходу захисників з Азовсталі.

Читати на тему

Це могла бути їхня остання місія! Перше відео безстрашного десанту, що проривався до бійців Азова

З’явилось перше відео, на якому безстрашні українські пілоти гелікоптерів проривалися в оточений Маріуполь, щоб допомогти бійцям Азова.

Евакуація з Азовсталі

Домовленості про вихід бійців почались від самого “входу” військових на завод. У квітні Давид Арахамія домовився з росіянами про вихід та особистий приїзд голови ФСБ Бортнікова, але захисники Азовсталі відмовились. Вони вважали, що їх уб’ють у полоні.

Страхи захисників мають підставу. Були зафіксовані випадки вбивства українських полонених. Найвідоміший — з азовцем на ім’я Дан. Він потрапив у полон, а наступного дня його мати отримала фото вбитого сина.

Наступні спроби виглядали як гра розвідок.

Через внутрішні суперечки між російськими службами була можливість саме в ті кілька днів вийти з Азовсталі. І ми нею скористались, — розповідає розвідник.

Ситуація на заводі була критичною — відсутність їжі, води, інфекції. Спочатку поступово випускали цивільних. Лише потім почався вихід українських військових з Азовсталі.

Усі, хто вийшов з Азовсталі, зараз перебувають в Оленівці. Там 2449 наших людей, — розповів розвідник.

З росіянами вдалося домовитись про життя бійців, жодних тортур та підготовку їх до обміну.

Ми назвали для себе цю історію Острів надії, — сказав розвідник.

Раніше ми розповідали, яким було завдання героїв Азова.

У Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!