Зніму бронік, каску та зайду в кримське море. Бійчиня Акула про війну та мрії після перемоги

Ворог прагнув викликати паніку, але вистачило одного прильоту поряд, щоб бійчиня Акула зрозуміла: страх — це не для неї.

Це був приліт по одеських складах, і він змінив усе в її житті, оскільки вже 25 лютого колишня маркетингова директорка, яка працювала з Sony, Nissan, Hyundai та Samsung, прийшла до місцевого ТрО та долучилась до 126 бригади.

Для мене ця війна — особиста справа.

Зараз Акула говорить, що битва за незалежність стала дуже особистою, оскільки за плечима — зруйнований окупантами бізнес друзів, страх мами та бабусі, а також загарбники знищили усі її плани, адже вона так прагнула розширити ще й власний бізнес.

Крім того, вона не вибачить загарбникам загибель подруги від російської ракети, яка поцілила 23 квітня 2022 року в одеську 16-поверхівку. Тому Акула й продовжує нести службу та нищити ворога.

Я не звикла в житті боятися і ховатися. Якщо дивитися ворогу в обличчя, то тільки зі зброєю в руках. Не боятися, а битися за те, що ти любиш.

— За свій уклад життя, власність, сім’ю, друзів, місто, море, країну.

Спершу пройшла курс молодого бійця з американськими інструкторами, а потім перейшла до розвідки та  навчалася літати.

Акула встигла побувати в Херсонській області, але згодом її передислокували у Бахмут, де вона стала справжнім бойовим пілотом та розвідником. Бійчиня лише нещодавно повернулась з найгарячішого напрямку на фронті.

Там життя інше. Підвал, позиції, польоти. Іноді миєш голову з пляшки. Холодно, немає зв’язку. Не спиш, тому що постійна канонада. Розкладу немає, все залежить від бойової ситуації.

Найбільше за цей час запам’ятала, як вижила у перестрілці. Тоді ж і знищила першу рухому ціль. Однак один друг Акули повернувся на щиті, а інший отримав тяжкі поранення. Військовослужбовиця досі не може забути, що її не було поруч з ними. Тому намагається робити зараз все, що від неї залежить.

Реальність — це війна, в якій є жертви й від тебе все не залежить.

Читати на тему

Потрібно швидко застрибнути на борт, оскільки гвинти не глушаться — історія однієї аеромедевакуації

Розповідаємо, як проходить один день з аеромедевакуації військової лікарки Марини.

Попри те, що бійчині довелось стикнутись з часом не надто компетентним командуванням, зараз вона тішиться новій генерації командирів та змінам в армії. Адже самій дуже не подобалось, що потрібно коритись не завжди коректним наказам, які тягнуться духом ще до радянських часів.

А для того, щоб зробити військо ще більш ефективним — сама тепер тренує нових бійців: навчає витривалості, тактиці та поводженню зі зброєю. Для себе залишає не лише час на самовдосконалення, але й турботу про себе та читання книг. Так на маленьких дрібницях та вірі в майбутнє й тримається.

Зніму бронік, каску та зайду в море з кримського пляжу, — мріє Акула про те, що зробить після перемоги.

Змінити свою професію з початку повномасштабної війни вирішила й Тетяна. Читай історію журналістки, яка вирішила стати військовослужбовицею.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!