Вірить, що перемога за Україною, і докладає для цього усіх зусиль! Історія білоруса, що вже не один рік воює за нашу країну

Свободу та цілісність України захищають воїни з різних країн світу. Не один десяток чоловіків воюють за Україну із сусідньої Білорусі. Одним із них є Дзмітрій.

Чоловік захищає Україну вже не перший рік. Він приїхав в Україну під час Революції Гідності, коли побачив, як беркутівці б’ють людей на Майдані. Військовий на псевдо Зубр розповів для Армії.Inform свою історію та чому для нього важливо захищати Україну.

Про війну з 2014 року

До того моменту, коли в Україні розпочалася війна, Дзмітрій взагалі не цікавився армією та навіть не проходив строкову службу в рідній Білорусі. Але коли Росія напала на Україну, він вирішив захищати її. Тоді Зубр працював у Москві, разом з друзями активно виступали проти війни, що розпочала Росія. Їх неодноразово затримували правоохоронці, але відпускали через білоруський паспорт.

Чоловік уже був готовий іти воювати, але його дружина народила донечку. Тому на війну Дзімітрій приїхав у 2015 році. Він зізнається: у 2014 році здавалося, що влітку все закінчиться. А знайомі казали, що війна триватиме щонайменше п’ять років.

Для мене це було дико. Але коли зрозумів, що війна затягнеться надовго, я без вагань зібрав речі і поїхав в Україну, — згадує він.

Цілий рік Зубр проходив навчання в Азові, він був готовий до бойових дій. Не хотів сидіти в тилу, тому почав шукати інший підрозділ. Так приєднався до Правого сектору у взвод Да Вінчі. У його складі воював у Мар’їнці та Авдіївці. А вже у 2018 році Дзмітрій підписав контракт з окремою механізованою бригадою імені князя Романа Великого. Тоді постійно перебував у розвідувальних підрозділах. А також підвищував свій рівень знань у саперній справі.

24 лютого: з Бельгії в Україну

Коли у 2021 році у Дзмітрія скінчився контракт, він вирішив закінчити кар’єру військового або хоча б зробити перерву у службі та пожити в Європі. Однак, коли почув про повномасштабне вторгнення Росії, вже 25 лютого 2022 року був в Україні. Зв’язався зі знайомими з Правого сектору й уже в березні почав брати участь у бойових діях на Київщині — в Мощуні та Ірпені.

Одного разу ворожий танку влучив у будівлю, де на сьомому поверсі була позиція Зубра з побратимами. Зайнялася пожежа. Один з товаришів пішов дізнатися, чи можна евакуюватися з будинку, що палає. А Зубр з іншим товаришем вилізли через вікно на парапет. Чоловік зізнається: думав, доведеться стрибати. Але вчасно повернувся побратим з пошуків виходу і сказав, що можна евакуюватися через п’ятий поверх, що був у вогні.

Довелось облаштовувати швидко нові позиції, адже російська піхота наступала, — згадує Дзмітрій.

Читати на тему

Білоруси — це не “лукашисти”. Інтерв’ю керівника Білоруського кризового центру у Львові, який працює заради спільної перемоги

Керівник Білоруського кризового центру у Львові Олексій Францкевич розповів про допомогу українцям під час війни.

Один з перших побачив Бучу

Коли захисник Зубр зрозумів, що під Києвом бої вже вщухають, вирішив приєднатися до своїх братів-білорусів, адже вони формували окремий підрозділ. Чоловік став начальником розвідки батальйону імені Кастуся Калиновського.

— Під Києвом ми брали участь у зачистці Бучі разом з іншими підрозділами Сил оборони України. Коли заходили, люди сказали, що росіяни за дві години до цього масово повтікали. Ми були одними з перших, хто побачив наслідки “русского міра” у Бучі.

Навколо — десятки тіл загиблих цивільних людей, які лежали вже не один тиждень. Це, звісно, жахлива картина, — ділиться Дзмітрій.

Пізніше чоловік брав участь у боях на Півдні, оскільки знайомий запропонував перевестися до одного з підрозділів Сил підтримки. Казав, що їм дуже потрібні інженери зі знанням саперної справи. 

— Я погодився і не шкодую. Мій підрозділ виконував досить складні завдання у Чорнобильській зоні. Там ми займались інженерною розвідкою, шукали та наносили на карту ворожі мінні поля, а їх там чимало.

Кожен новий підрозділ окупантів, який туди заходив, першим ділом мінував місцевість, — пояснює він.

Чоловік уже багато років воює за Україну, минулого року навіть отримав український паспорт, але лише нещодавно дізнався, що його дідусь родом з Бахмута. Саме тому для нього важливо обороняти місто. Дзмітрій вірить, що перемога буде за Україною. Він також докладає своїх зусиль, щоб це сталося якомога швидше.

Раніше ми розповідали історію співака GREMO, який родом з Білорусі, але закохався в Україну та допомагає їй на волонтерському фронті.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!