Спочатку треба виграти війну: історія Графа, який зібрав підрозділ через соцмережі та разом з ним вийшов на кордон з РФ

25 років у лавах ЗСУ, безліч різних посад, з яких остання — підполковник. Максим Зінченко у листопаді 2021 року сподівався, що може зі спокійною душею залишити свою роботу та почати викладацьку діяльність на військовій кафедрі Університету цивільного захисту.

Та не минуло й року, як справа життя покликала його знову. Хоч відповідної посади для підполковника наприкінці лютого 2022 року не знайшлося, йому це не завадило повернутись на службу на запропоноване місце сержанта. Для чоловіка було важливіше мати можливість стояти на захисті своєї країни.

Так Максим приєднався до своїх друзів у 113-й бригаді ТрО та став Графом. Його псевдо ще зазнає змін, але це згодом. А поки тривали найзапекліші бої на початку повномасштабної війни, військовий разом із побратимами вирушив на Північну Салтівку.

Зараз Граф зізнається, що збирались там бути лише кілька годин, але довелося затриматись на 12 днів. Облаштувати свої позиції вдалось навколо понівеченого супермаркету на виїзді з міста.

У його приміщенні вже переховувались жителі сусідніх багатоповерхівок, тому керівництво магазину дозволило брати продукти. Попросили лише показувати на камеру те, що забрали. Військові процес налагодили і разом з тим заборонили брати алкоголь, який за всі дні перебування у приміщенні магазину так ніхто і не взяв.

А ось продукти розбирали за потребою. Часом вдавалося виручити і побратимів з інших підрозділів. Так на третій чи четвертий день життя у магазині (Граф уже не надто добре пригадує дати) до них приїхав старший лейтенант з 22-го батальйону і попросив щось поїсти.

Такому простому проханню передували три морозні дні у посадці, коли цей підрозділ ніяк не міг  вийти до своїх. Тож Граф одразу повів хлопця з кошиком по супермаркету, почав складати продукти. А коли чоловіки опинились у відділі з бакалією, повітря розірвало просте і водночас болюче питання лейтенанта.

Підходжу до ковбас, кладу йому. А він питає: “Можна я буду зараз їсти?”

Після кількох днів голоду він усе ще просив дозволу, щоб поїсти. Граф, звісно, погодився. А сам стояв і споглядав, як лейтенант кусає ковбасу, а на обличчі його зелені очі аж сяють. Таку саму картину Граф побачив згодом у звільнених Циркунах, коли з-під завалів почали виходити місцеві жителі із зеленими від голоду очима.

Читати на тему

”Я на війні з 18 років.” Легендарний військовий Да Вінчі загинув під Бахмутом — його історія

Пам’яті Героя України. Яким був Дмитро Коцюбайло на псевдо Да Вінчі.

Коли продукти у супермаркеті скінчились, військовий відправив останнє фото керівнику магазину. На ньому були лише пусті полиці, а на них — два РПГ.

Усе розпродали, з’явився новий товар, — пожартував у підписі до фото Граф.

Сам разом з побратимами почав рухатись далі.  А в березні у командуванні харківської бригади ТрО дізнались, що підполковник служить сержантом. Вирішили, що такий цінний кадр не можна пропустити, а тому запропонували чоловіку сформувати один із батальйонів у новій бригаді тероборони.

Разом зі своїм 229 батальйоном вже у травні підполковник повів підопічних у бій у напрямку Циркунів. Згадує, як за харківською кільцевою дорогою все було завалене розбитою російською технікою.

Усі чекали: коли вже? На блокпостах усім набридло стояти. І тут ми пішли.

За одну добу 10 травня військовослужбовці змогли зайти у кілька населених пунктів — Циркуни, Руські Тишки та Черкаські Тишки. Однак за Борщову, що неподалік кордону з РФ, довелось довго боротись.

Пізніше Графу знову доручили формування нового 247 батальйону ТрО. Цього разу чоловік вирішив знайти своїх людей у досить сучасний спосіб — записав відео та виклав у соцмережі. Після чого отримав майже 8000 заявок.

Йому знадобилося два тижні та допомога посестри з псевдо Оса, яка на співбесіді розповідала охочим доєднатись про реалії війни без прикрас, щоб сформувати боєздатний підрозділ.

З цими бійцями Граф провів два місяці у лісі, пізнавши усі принади життя не лише неподалік окупантів, але й інших шкідників — мишей, які часто спричиняли хвороби серед особового складу.

Чималу роль грав і сам ліс, який лише підвищує чутливість людини до зовнішніх чинників, як-от шурхіт чи звук зламаної гілки. Будь-яка дрібниця могла стати сигналом того, що наближається ворог, тож про спокій годі було й згадувати.

Люди втрачали орієнтацію, і в декого це викликало занепокоєння.

Однак траплялися й більш приємні речі, як, наприклад, прості розмови. Граф говорить, що часто згадували та порівнювали свої реалії з життям партизанів часів Другої світової війни.

А ще підполковник тішиться, коли згадує успіхи своїх підопічних. Особливо гарно показали себе бійці у боях, коли ворог застав їх зненацька, але сам зазнав величезних втрат та отримав поразку.

Мої їм конкретно наваляли: вісім “двохсотих” було, купа “трьохсотих”. Коли пішли наступного дня подивитися, то все було у крові.

Потім життя у лісі швидко змінилось на підготовку до наступу. Команду йти на Липці отримали трохи раніше, ніж очікували. Проте наказ є наказ, тож попри складнощі розташування почали готувати та реалізовувати наступ.

Читати на тему

Встановив український стяг прямо біля позиції ворога: історія сержанта на псевдо Ліптон

Сержант Ліптон розповів про свої військові будні та як вони з побратимами роблять російську техніку трофейною.

Через складність операції було складно собі уявити, як може скластись ситуація на полі бою. Тож друг Графа вирішив його підбадьорити і сказав дещо пророче:

Якщо зайдеш у Липці, то станеш Графом Липецьким, а я буду Бароном Проходянським.

Граф свою частину угоди виконав та за півдня зайшов разом з побратимами у Липці, а вже до вечора військові були у селі Стрілеча, що на кордоні з РФ. Проте це не останній пункт призначення для підполковника, оскільки він мріє ще звільнити Крим, де живе його теща, а потім повернутись до улюбленої роботи в університеті, яку йому довелось так швидко покинути.

Але спочатку треба виграти війну.

Його знають далеко за межами рідного 130-го батальйону 241-ї бригади Сил територіальної оборони Києва, бо за свої 33 роки цей хлопець пройшов карколомний шлях та був героєм ледь не всіх важливих політичних подій його покоління. Читай історію легендарного Фантома.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!

Головне фото: Українська правда