Можна за кордоном казати, що ти прекрасний українець. А є інший варіант! Історія чоловіка, що повернувся боронити Україну

Сьогодні ми розкажемо історію військового Івана Білика на псевдо Язь. Чоловік мав успішну роботу за кордоном, але коли у 2014 Росія напала на Україну, повернувся та вступив до лав ЗСУ. 

Через рік тяжких боїв він демобілізувався та поїхав за кордон. Але 24 лютого знову пішов на фронт. Свою історію боротьби на гарячих точках фронту він розповів Еспресо.

Про бізнес за кордоном та початок війни у 2014

Іван — командир відділення в механізованому батальйоні 24 бригади імені короля Данила. Воювати вперше пішов у 2014 році. Він вирішив покинути роботу за кордоном та повернутися в Україну.

Можна сидіти за кордоном і всім пояснювати, що ти прекрасний українець. А є інший варіант — зібрати сумку і йти захищати Україну, — запевняє він.

Він жив між Польщею та Швецією, займався перевезеннями, мав свою невеличку фірму таксі за кордоном. Після повернення в Україну відразу вирушив до військкомату. 

Він розповідає, що у Швеції надихнувся патріотизмом людей. Вони самі збудували собі країну.

— На той момент мені стало зрозуміло, щоб нам так жити, потрібно вирватися з-під цього російського ярма. У 2014-му я йшов у військо з великим патріотизмом, я сподівався, що нам все швидко вийде. На жаль, так не сталося, — розповідає військовий.

Ілюстративне фото

Чоловік проходив строкову службу у 80-й десантно-штурмовій бригаді. У нього був хороший досвід, без дідівщини.

Бувало за ніч робили дуже багато пострілів зі стрілецької зброї та кілька пострілів із гранатометів. Стрілецький комплект зброї тоді я весь опанував, — ділиться Іван.

Потім чоловік побував майже у всіх найгарячіших точках Луганщини та Донеччини: Волноваха, Довжанськ, Зеленопілля. За його словами, тоді були дуже тяжкі бої. Одного разу українські військові мали прорвати кільце ворога, щоб доставити боєкомплекти та їжу для побратимів. 

Місію вдалося виконати, хоча було все не так просто. Тоді росіяни розбили лівий фланг, а правий вистояв. Наші захисники атакували зранку, коли окупанти цього не очікували.

Читати на тему

Встановив український стяг прямо біля позиції ворога: історія сержанта на псевдо Ліптон

Сержант Ліптон розповів про свої військові будні та як вони з побратимами роблять російську техніку трофейною.

Зрівнювали місто з землею

За рік Іван демобілізувався і знову повернувся за кордон до своєї професії, бо помітив, що активних бойових дій вже не було. Втім, 24 лютого чоловік відразу поїхав в Україну. Каже, були черги на виїзд, а заїжджати в країну майже ніхто не хотів.

Наступного дня після повернення пішов до військкомату й повернувся до бригади.

— Совість моя не дозволила мені сказати “ні”. Ви можете проживати за кордоном, але пізніше може так статися, що нікуди буде повертатися, — зауважує він.

Тоді Іван потрапив у Попасну. За його словами, ворог переважав кількістю піхоти та артилерії. Окупанти просто розстрілювали та знищували місто.

Стоїть будинок, а вони руйнували його і всі будинки поруч. Їм не важливо, чи були там цивільні, вони перемелювали землю з бетоном, — розповідає військовий.

Ділиться: бої були тяжкі. Спершу були піхотні, потім росіяни відходили й накривали артилерією. Іван двічі заходив у місто. Першого разу, коли він прикривав дорогу товаришу, біля нього щось вибухнуло. 

Ілюстративне фото

— Я втратив свідомість і прокинувся аж уночі. Повернутися до своїх було дуже важко, бо ворог почав переодягатися у наш одяг і складно було ідентифікувати, де свій, де чужий, — згадує Іван. А другого разу у бою чоловіка притиснуло шматком стіни. Так він потрапив у шпиталь.

Про переломний момент у війні

Через кілька місяців лікування чоловік знову повернувся на фронт, тоді вже тривав контрнаступ на Харківщині. Його бригада була на Херсонщині.

За словами Івана, на позиціях Півдня стояли найбільш бойові російські частини, бо очікували наступу ЗСУ. Він називає це переломним моментом у війні.

Росіяни повірили, що на Херсонщині буде масований удар. Ворог зовсім не чекав їх на Харківщині.

Ілюстративне фото

— Дуже грамотна робота командирів і Генерального штабу. Росіян обдурили та завдали удару. Тоді пішов принцип доміно. Вороги почали перекидати війська з Херсонщини, а потім такий же удар був на Херсонщині. Настав переломний момент, коли ми зрозуміли, що не такий страшний ворог, як його малюють, — каже військовий.

Іван підкреслює: росіяни бояться й не роблять різких рухів, не використовують можливості озброєння через страх.

Вони втратили довіру до свого командування. Було зрозуміло, що вони вже не будуть такі, як узимку, — зауважує він.

Чоловік брав участь у звільненні Херсонщини. 30 людей тримали 2 км фронту, а це зовсім не легко. 

— Росіяни намагалися робити нам різні пакості, але ми їм давали прикурити. У нас була добра взаємодія між підрозділами, на відміну від росіян, — ділиться Іван.

Чоловік вважає, що проблема росіян у тому, що в них різні національності. Саме тому у них царює хаос. 

— Це вже набридло. Є бажання дати росіянам по зубах, щоб вони відкотилися у свої степи й не сунулися до нас. Побудувати паркан і забути за них. Ми вдома і боремося, щоб жити у вільній та незалежній Україні, — переконаний чоловік.

Наші військові роблять усе, щоб захистити нас. Інколи їм доводиться пройти крізь пекло. Раніше ми розповідали історію звільненого з полону захисника Маріуполя.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!

Головне фото: 24-та окрема механізована бригада ЗСУ