Українців розстрілювали на площі Свободи! Історія жінки, яка до останнього виходила на протести у Херсоні

Українські люди — незламні, вони викликають гордість, повагу та щире захоплення у всьому світі, й тисячі пишаються, якщо в них є бодай трохи української крові. 

Ми носимо звичайний одяг, працюємо, кохаємо, сміємося і плачемо точно так само, як і всі сім мільярдів людей на планеті. Однак вчинки й сила волі доводять, що ми — нація героїв.

Однією з героїнь окупованого Херсона, яка не боялася виходити на протести навіть тоді, коли містом їздили ворожі танки, є Вікторія. 

Розстріл мітингів

Коли в її рідний Херсон зайшли ворожі окупанти, вона, її родичі та інші херсонці виходили на акції протесту та влаштовували мітинги на підтримку України.

Вікторія ділиться спогадами, що окупанти були ошелешені протестами. Вони очікували, що їх будуть зустрічати з квітами, а люди вийшли кричати, що це Україна.

Напевно, від цієї злості росіяни почали розстрілювати мирних мітингувальників просто на вулиці. Та, на відміну від їхніх протестів, українців так просто не злякати.

Коли на площі Свободи нас розстрілювали, ми йшли в інше місце. Однак туди теж під’їжджали великі машини, після чого ми розбігались.

З кожним днем жити в окупованому Херсоні було дедалі страшніше. У магазинах закінчилися продукти, ціни на все злетіли в десятки разів, а після третьої години дня місто вимирало. 

Читати на тему

Під загрозою смерті все одно допомагали ЗСУ — історія про біль окупації та катувань після звільнення села на Херсонщині

Люди розповіли, як жили в Хрещенівці Херсонської області під окупацією.

Як і в інших окупованих містах, вулицями ходили озброєні люди й вишукували ветеранів АТО та їхніх родичів і забирали у підвал.

Знову побачити український прапор

23 квітня жінка вирішила вивозити родину з окупації. Зібрала синів, узяла тільки найнеобхідніше, і вони рушили в дорогу. Щоб урятуватися, родині довелося проїхати через 35 блокпостів.

На деяких синів жінки роздягали, дивилися всі речі й документи. Також на чоловіків наводили автомати й перевіряли всі татуювання, запитували, чи стоять вони на обліку, чи були у військкоматі.

Дорога була дуже важка, згадує Вікторія. Шанси вибратися цілими та неушкодженими були невеликі. Однак вони дісталися Одеси, яка радо їх прийняла.

Коли родина побачила український прапор, то була просто щаслива постояти під ним, хоч і залишила в Херсоні всі квартири та речі.

Після звільнення Херсонщини відкрилося чимало звірств, які окупанти чинили з мирним населенням. Читай, що пережили жителі Михайлівки в окупації. 

Не попускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.