1252 дні полону — саме стільки в російських в’язницях провів останній із захисників-прикордонників Зміїного. Віталій Геренко, як і всі, до останнього не складав зброю. Втім, тоді сили були не рівні.
За час полону у воїна народився син. 23 липня цього року мрія родини здійснилася. Чоловіка обміняли, а нещодавно Віталій повернувся в рідний Ізмаїл. Більше про військового розповідаємо далі.
3,5 роки полону: історія бійця з острова Зміїний
Дружина Альона пригадує день, коли Віталій нарешті повернувся до України.
— СМС прийшла о 20:40, а потім був телефонний дзвінок о 1:30 ночі. Я досі не можу повірити, що він поруч.
Віталій був останнім прикордонником зі Зміїного, якого найдовше тримали в неволі. Служив оператором протитанкового ракетного комплексу, а з 10 лютого 2022 року перебував на чергуванні на острові.
— Море, красиві заходи сонця. Це треба бачити, бо це казково. Ти забуваєш, що на службі, — так описує свою роботу на Зміїному чоловік. Але того разу усе було по-іншому. В повітрі відчувалась напруга, новини натякали про наближення війни.
Я прочитав у новинах, що по лінії кордону розгортаються польові госпіталі. Тоді я зрозумів, що почалося.
Їх вивели на позиції о третій ночі. Прозвучала команда: “До бою!”
— Ми побачили, що вже Москва (крейсер — ред.) підійшла, Биков підійшов. Якби нас хотіли вбити, я думаю, вони б одразу розбомбили й все — нас би не було. А так — психологічно давили.
На той час на острові були не лише прикордонники, а й морпіхи. На пропозицію підняти білий прапор російському військовому кораблю відповіли вже знаковою фразою.
Російські бомби падали по всій території острова. Тим часом захисники ховались у підвалах і передавали по рації, що живі. Врешті, Зміїний захопили, українських воїнів перевезли до Криму, а далі у різні тюрми. У Віталія було шість етапів.
— У мене тільки шостий етап був із “прийомкою”. Це коли тебе починають сильно бити, ходити по тобі, ламати кістки. Перед роботою та після неї нас смажили шокерами. Ми носили вантажі, а нас шокером підганяли.
Годували полонених жахливою їжею. Зазвичай давали капусту, воду та комбіжир. Коли сил в бійців зовсім не залишалося, могли збільшити кількість їжі.
Але деякі моменти давали надію і сили жити. На початку повномасштабного вторгнення дружина Віталія була на сьомому місяці вагітності.
Коли чоловік вже був у полоні, народила їхнього другого сина. Про це росіяни сповістили військового і навіть дозволили здійснити короткий відеозв’язок.
Тепер 3,5 роки неволі позаду. І Віталій, і Альона впевнені, що далі в їхньої родини все буде добре.
Нещодавно з полону також повернувся 26-річний Богдан Ковальчук, якого утримували у в’язниці з 17 років.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!