Через постійні обстріли російських військових на окупованих чи прифронтових територіях люди не один місяць мешкають у підвалах. Так само і родина Комарницьких. Уже 11 місяців рідні провели в укритті в Чорнобаївці.
Свою історію про життя в окупації та облаштування підвалу Ірина Комарницька розповіла для Суспільного.
До облаштування свого укриття родина поставилася відповідально. Тут їм довелося жити довгі місяці, подбали навіть про опалення. Гріють підвал за допомогою буржуйки.
До зими готувались, буржуйку зробили і по сьогодні топимо, — говорить Ірина.
За її словами, в укритті вони можуть почуватися у відносній безпеці. Його облаштували так, щоб було два виходи. Є додаткові драбина та люк. Це допоможе вибратися, якщо укриття засипле.
У підвалі облаштували спальні місця, є їжа, а головне — аптечка. В ній зібране найнеобхідніше: від перев’язок до джгутів та навіть уколів.
Дівчинка Ліза каже, що за весь час перебування у підвалі дуже здружилися з сусідами. Тож вона вважає їх вже своєю родиною. Зараз в укритті мешкає дев’ятеро людей. А на початку повномасштабного вторгнення їх було 19, наймолодшому хлопчику — дев’ять років.
Я, мій молодший брат, бабуся, дідусь, батьки, сусіди, тьотя Іра. За цей період навіть з сусідами здружились, стали однією сім’єю, — каже вона.
Ліза з братом Єгором п’ять місяців провели в окупованій Чорнобаївці. Потім поїхали до Одеси. Вони повернулися додому, щойно почули новини про звільнення Херсона. Вони вже звикли до життя в підвалі, проте все одно страшно через обстріли.
Через окупантів, що не дають людям спокою, довелося й Новий рік зустріти в укритті. Ще досі на стелі можна побачити новорічні прикраси. Ірина всі дев’ять місяців окупації провела в Чорнобаївці. Каже, попри усе, намагалися зробити атмосферу свята.
За її словами, період окупації був найстрашніший.
— Люди, які не прожили в окупації, цього не розуміють.
Найстрашніше, коли ти хочеш вийти на вулицю, поспілкуватись, а цього не було, бо можуть і розстріляти. Ми ж не знаємо їхніх (окупантів — ред.) думок. Ми боялися, — зізнається Ірина.
Життя у підвалі жінка старалася фільмувати. Каже, хоче усе зберегти, адже це їхня історія. Родина вірить, що скоро вони і решта українців зможуть повернутись до звичного, мирного життя.
Українці не здаються й продовжують жити та працювати, попри небезпеку обстрілів. Раніше ми розповідали історію фермера з Миколаївщини, який сіяв поля під звуки вибухів.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!
Фото: Суспільне Херсон