Село Галицинове, що на Миколаївщині, довгий час лишалось у статусі прифронтового. А тому неодноразово потерпало від терористичних атак у вигляді постійних обстрілів з боку російських окупантів.
Фермер Тарас попри постійну небезпеку ще з першого дня повномасштабної війни вирішив, що свого рідного села з родиною не покине.
Однак не 24 лютого розділило його життя на до і після, а саме 7 березня, коли на пам’яті Тараса стався найбільш потужний обстріл населеного пункту.
Під вогнем опинилась і ферма чоловіка, що простяглась на цілих 17 гектарів. Тарас припускає, що це була авіація, оскільки найбільше постраждала його техніка — комбайн і трактори.
Та фермер тішиться, що тоді його робітникам спало на думку заховатись під комбайном. Тому, найбільш ймовірно, всі і залишились живими.
Як він сам, так і його люди, не хотіли припиняти роботи, адже фермерській справі Тараса вже 25 років. Тому вирішили, що повномасштабна війна не стане на заваді та продовжили засівати поля, навіть під обстрілами.
В одному кінці поля поки сіємо, в іншому кінці поля снаряди рвуться.
Тарас пригадує, як траплялось таке, що доводилось із трактористом кидати на половині поля трактор та бігти до автівки, щоб перечекати обстріл та повернутись потім до роботи.
Однак найтрагічніше сталось не на роботі, а посеред ясного дня, коли, здавалось, годі й чекати лиха. 7 березня мати Тараса зібралась збирати дикі груші, щоб приготувати компот. У цей час син чоловіка якраз пішов з пастухом випасати корів, які залишились без їжі, коли внаслідок чергового обстрілу російських окупантів згоріло 50 тонн сіна.
А за півгодини після того, як матір пішла, Тарас почув сильний вибух неподалік будинку. Він з сестрою намагався додзвонитись до мами, але все було марно. Аж поки вони не вибігли на дорогу.
Мама вже тут лежала. А потім побачили в ямі снаряд лежав.
Та попри трагедії життя та втрати Тарас не збирається зупинятись та продовжує працювати та засіває поля. Зокрема чоловік намагається посадити ярий ячмінь, який згодом стане їжою для великого поголів’я худоби та допоможе вдихнути нове життя у його ферму.
Проте повномасштабне вторгнення Росії зруйнувало не один бізнес українців. Так сталось і з дітищем Сергія Свириденка. Читай історію фермера з Донеччини, який вдруге тікає від війни.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!