Коли кохання дійсно окриляє — щемлива історія військового, який вчиться жити наново й мріє про протезування

Він підірвався на міні у річницю їхнього знайомства. Дивом вижив, але втратив руку. І вирішив відпустити кохану, щоб не обтяжувати. А вона тоді як ніколи зрозуміла — кохає його і хоче бути з ним усе життя. Розшукала хлопця у військовому шпиталі й сказала: “Одружись зі мною”. 

Нині Сергій та Юля разом, їм лише по 22 роки. Молоді люди одружилися у лікарні, обручки в обох на лівій руці. Заради неї він бореться і вчиться жити без правої руки, також мріє про сучасний біонічний протез. 

Сергій Костіченко підписав контракт два роки тому, був на Сході. У лютому його перевели під Київ.

Ми з хлопцями всюди були починаючи з Києва, далі Ірпінь, Буча, Мощун, Демидів за Броварами.

Про бойове завдання

Згодом хлопець знову опинився на Луганщині. 29 травня — день поранення — мав бути для них із Юлею особливим.

— Я хотів відпроситись та поїхати до неї, але дали завдання. Я так нервував, що забув її вранці привітати, — ділиться Сергій.

Під час того завдання росіяни почали гатити з важкої зброї. Коли біля Сергія розірвалася міна, нікого з побратимів поряд не було.

Я лежав і не міг кричати, не міг нікого покликати або взяти в руки телефон. У мене була зламана лопатка, а правої руки не було. Я з розумів, що мої дві ноги мокрі — вони пробиті, — розповідає про той день військовий.

Крім цього, у хлопця розірвалася легеня. Сергій знав: якщо панікувати, стисне серце й воно зупиниться. Усе, що лишалося, — чекати. Йому було дуже боляче та страшно, що його тіло не знайдуть. Але поруч проїжджав його товариш, Сергія таки знайшли.

Далі була лікарня Попасної, потім Дніпро, стан військового був надважкий. Коли отямився після реанімації, Сергій вирішив — має порвати з Юлею.

— Я думав, що, треба її залишити, нехай живе своїм життям, їй не потрібен я.

Натомість дівчина вирішила по-іншому.

— Коли він отримав поранення, я тільки більше зрозуміла, що не хочу його втратити, — наголошує Юлія.

Читати на тему

Вона була під окупацією в Ізюмі, а він — на Азовсталі: історія дівчини, яка понад усе чекає коханого з полону

Дівчині доводилося самій шукати хоча б крихти інформації в мережі, що і так працювала не надто добре — російські окупанти зруйнували всі переваги цивілізації в Ізюмі.

Як одружилися

Про те, де знайти коханого, який не виходив на зв’язок, Юлі сказали побратими. І вона приїхала.

Коли вона приїхала до лікарні, перше, що я зробив, розплакався від радості, — зізнається Сергій. — Вона сказала: “Одружись зі мною”.

Тож молоді люди побралися просто в палаті. Потім із Юліною підтримкою Сергій почав вчитися жити з однією рукою — вдягати шкарпетки лівою, нею застібати сорочку. Каже, старається, але побут — нестерпний.

Нині подружжя у Львові, у Національному реабілітаційному центрі Незламні. Приїхали сюди, коли почули, що тут запустили біонічне протезування і вже поставили першу таку руку десантнику.

Про протезування

Команда з хірургів, протезистів, фахівців із реабілітації та психотерапевтів збирається, щоб визначити, чи готовий хлопець до протезування. Та виявляється, проблеми більші, ніж здавалося… Нерви на єдиній лівій руці пошкоджені, вона втрачає силу.

Щоб втримати цю силу і не зневіритися, із Сергієм щодня займаються фахівці з реабілітації та психотерапевти, однак операції не уникнути. Щоправда, шанс, що вона допоможе зберегти функцію руки, — 50% на 50%. Тож протез йому потрібно встановити якнайшвидше. 

Коштує він від €20 тис. до €60 тис. Щоб придбати такий Сергієві та іншим нашим захисникам, Центр Незламні разом з благодійною платформою dobro.ua розпочали збір коштів. Долучитися може кожен. Варто лише зайти на сайт, обрати “Протези для незламних” та натиснути “Підтримати”. Також можна відправити благодійну смс на номер 80 003.

Сергій каже: коли люди чують, що він військовий, не беруть з нього грошей навіть за каву. Відтак впевнений, що ті, кого він захищав, про нього потурбуються. А його Юля ніколи не пошкодує про рішення побратися з ним.

— Попереду ще тяжкий шлях, але з дружиною його пройдемо. Разом ми впораємося, — впевнений Сергій.

Війна зруйнувала плани багатьох молодих сімей. Раніше ми розповідали історію молодої пари з Маріуполя, яка мріяла піти до РАЦСу, а натомість ховалася у бомбосховищах Азовсталі.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!