Втратили дім, але мають надію його віднайти! Історії дітей з Донбасу, які мріють про нове життя

Складно навіть підрахувати усі збитки та зруйновані життя, спричинені Росією. Щохвилини ці цифри зростають.

Сотні тисяч українців стали вимушеними переселенцями та втратили свої домівки, минуле життя та рідних. Найбільше шкода дітей, адже російські військові забрали у декого з них батьків та дитинство.

Ми розповімо тобі історії дітей-переселенців з Донбасу та як ти можеш їм допомогти. 

Мрія — прогулятися Парижем

Христині із Сєвєродонецька лише 13 років. До повномасштабної війни вона наполегливо вивчала французьку та хотіла побачити Ейфелеву вежу, Лувр, прогулятися Марсовим полем.

Сєвєродонецьк став одним із місць запеклих боїв, тож Христині довелося евакуюватися. Дівчинка не полишає вивчення французької мови й має на меті колись станцювати в саду Тюїльрі. Вона професійно займається танцями й хоче бути хореографом.

Христина

Скласти конкуренцію світовим шеф-кухарям

Сестричкам Ілоні та Валерії лише 13 та 10 років. Вони мешкали у Дружківці на півночі Донеччини, але з початком повномасштабного вторгнення більше залишатися там не могли.

Ілона обожнює готувати. У свої 13 років вона вже вміє варити справжній український борщ, як то кажуть, “щоб ложка стояла”. Він у неї наваристий та густий.

Її мрія — стати шеф-кухаркою та познайомитися зі світовими та українськими майстрами кулінарії. Але це ще не все! Вона прагне скласти їм чималу конкуренцію. Втім, з її вміннями ця мрія не здається недосяжною.

Молодша Валерія обожнює математику та читання. Поки більшість дітей захоплюються соціальними мережами та переглядом відеороликів чи фільмів, вона зауважує, що кращі сюжети, ніж на сторінках книг, не знайти.

Читати на тему

Мріяли про дитячий сміх, але війна забрала у них усе. Історія родини, яка опікується десятьма дітьми-сиротами

Війна забрала у родини Целухіних, яка виховує десятьох дітей-сиріт, не лише їхній великий будинок, а й батька. Допоможемо разом придбати новий дім для дітей.

А от Олегові довелося швидко подорослішати, він став опікуном свої молодших братів — чотирирічного Вані та 12-річного Дмитра. Мати хлопців загинула.

Малювати попри все

Лисичанськ теж сильно постраждав від російської навали. Тому Владислав та його мама Олена виїхали з міста. Хлопець має інвалідність, проте це не заважає малювати. Олена теж захопилася творчістю, почала вишивати. Тепер щодня творить шедеври.

Олена

Дати родинам нове житло

Сьогодні Ілона, Валерія, Іван, Олег, Христина, Владислав зі своїми рідними знайшли прихисток у Новояричівській громаді на Львівщині. Проте це тимчасовий захист. Родинам не вистачає свого дому.

Благодійний фонд Запорука хоче подбати про родини переселенців. На меті фонду забезпечити 30 квартир-студій для 30 сімей до 1 листопада.

— 30 невеликих, але по-домашньому затишних квартир — з окремими кухнею та ванною кімнатою, оновлені місця загального користування, сучасний дитячий майданчик. Війна довела, що для українців немає неможливого. За єдиним винятком…

Ми не маємо сили повернути тих, хто загинув. А от втримати на рідній землі тих, хто сьогодні втратив майже все, маємо. І точно зможемо, якщо створимо для них дім, де захочеться жити, — переконана засновниця та президентка благодійного фонду Запорука Наталія Оніпко.

Вартість реконструкції — 17 млн грн, з яких уже зібрано 15 млн грн. 

Ти теж можеш приєднатися до збору коштів та допомогти родинам отримати нове житло.

Раніше ми розповідали історію мужньої дівчинки Каті, яка вижила після обстрілу вокзалу Краматорська, але втратила маму.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!