Лише цьогоріч вони загасили майже 80 тисяч пожеж і врятували майже 2400 життів. Більшість викликів — наслідки російських обстрілів. Робота рятувальників — титанічна праця, часто на межі можливого.
Вони гасять пожежі, розбирають завали, розміновують території, допомагають емоційно пережити найважчі хвилини болю від втрат рідних.
За час повномаштабної війни загинуло 107 працівників ДСНС. Далі ми ділимося історією того, хто рятує життя.
Вони чекають до останнього: рятувальник про розбір завалів і найважче у роботі
З Микитою Захаровим ми зустрічаємося на Академіка Проскури у Харкові. Від п’ятиповерхівки, по якій 23 січня 2024 року росіяни завдали удару, лишився тільки фундамент. Її не відновити. Так вирішили експерти. Зводитимуть з нуля нову.
Це була комбінована ворожа ракетна атака по Харкову. С-300, Іскандери, Х-32.
Загинуло 11 людей. Понад 60 зазнали поранень. Коли на місце прибули рятувальники, росіяни завдали удару ще раз. Під’їзд упав. Коли Микита прибув сюди з іншої локації, його колеги вже врятували кількох людей.
Стався цей обвал. Під’їзд просто взяв і склався.
Вирувала пожежа, видимість була нульова. На вулиці стояв мороз. Час від часу рятувальники влаштовували хвилину тиші, щоб почути уцілілих. І вже коли надії майже не було, після атаки минуло понад чотири години, почули стогін.
Хлопчина стояв десь на цій купі. І він спирався на плиту. Я щось чую, я кажу: “Тихо, там якісь звуки”. Ще ближче підліз до нього.
Обстріл застав чоловіка у ванній кімнаті. Він приймав душ і опинився у капсулі. Бетонні плити впали так, що лишалося трохи вільного простору, але знизу вирувала пожежа. Кисню не вистачало. Треба було діяти швидко й обережно, згадує Микита.
Таке все було дуже хитке! Десь плита, десь цегла. У певний момент щось могло піти не так. Доля така, везіння, може, в нього такі янголи, — розповідає рятувальник.
Чоловіка вдалося дістати з-під завалів. Перед цим йому передали кисневу маску. Але є те, до чого ніколи не можна звикнути, каже Микита, це смерть дітей. Згадує, як врятований прошепотів — під завалами його дружина і восьмирічна донька.
Рятувальники шукали їх 15 годин, але дістали тіла.
Якийсь, може, і був у неї шанс. Але не дуже великий. Знайшли між двома плитами перекриттів. Вона лежала боком, між плитами. Через стиснення ми б нічого не змогли зробити…
Повідомляти рідним про смерть їхньої близької людини — вкрай важко. Микита Захаров не може забути очі тих, хто очікує дива, поруч із завалами.
Вони чекають до останнього. Що б ви робили? Якусь надію завжди маєте тримати. На жаль, реалії в нашому житті не такі щасливі в цих моментах.
Та найбільша нагорода — побачити живими і здоровими тих, кого врятував. Траплялося, що його спеціально розшукували, щоб подякувати за життя. Микита згадує першого врятованого. Це був водій, який потрапив у ДТП. Тоді він усвідомив важливість своєї професії.
Своїх підлеглих Микита вчить щодня робити щось хороше. Хоча б для себе, якщо не для когось.
У лютому 2023 року Микита з командою рятувальників потрапив під ворожий мінометний обстріл. Тоді саме ліквідовували наслідки обстрілу у Дворічній. Окупанти цілеспрямовано вдарили по пожежних авто. Люди дивом вціліли.Та попри небезпеку Микита жодного разу не відмовився від завдання.
Ніколи не шкодував, що став рятувальником.
А ще Вікна ділилися історією психологині ДСНС про найважче у роботі й перші дні війни.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!