Війна забирає найкращих — і це найцінніший ресурс, який є у країни. Нам варто пам’ятати кожну жертву російської війни та вшановувати пам’ять тих, хто віддав власне життя за Україну. 14 березня президент України посмертно нагородив Максима Бурду орденом За мужність III ступеня. Він мріяв стати найвідомішим у світі фотографом. Та з перших днів війни добровольцем пішов захищати Україну. 25-річний Максим Бурда, знаний у Ковелі весільний фотограф, став вправним оператором безпілотника однієї зі штурмових бригад. Але й на фронті ні на мить не покинув свою улюблену справу. Знімав побратимів, армійське життя і все, що відбувалося довкола. Після перемоги він мріяв про першу власну виставку воєнних світлин, але 26 січня загинув під Бахмутом. Виставку таки відкрили — у пам’ять про мужнього захисника — Небесний фотограф. Виставка Небесний фотограф у Ковелі Іще до початку відкриття авторської фотовиставки у невеличкій галереї мистецтв Ковеля стало дуже людно. Кожен, хто прийшов, завмирав перед світлинами, а з очей струменіли сльози. Мама полеглого військового Ірина Максимук зізнається: син готувався до війни. Завжди казав, що піде на війну. Він знав, що вона станеться, — каже вона. Захищати свою країну від окупантів він рвався ще у 2014 році, але тоді був замалий. Згодом приєднався до лав тероборони. А вже після великого вторгнення — до ЗСУ. У складі третьої окремої штурмової бригади вправно керував безпілотниками, був очима артилерії і завів до пекла багато росіян. Під Бахмутом воював із початку січня. Читати на тему Забрала юності роки та змусила пізнати пекло: історія 21-річного бійця, який віддав свою молодість війні Одразу після підписання контракту з ЗСУ парубок вирушив в зону ООС. Та зізнається — все, що відбувалось тоді не йде у порівняння з сучасною повномасштабною війною. Небезпека чатувала звідусіль, у повітрі стояв запах смерті. Та Максим фотографував — усе та скрізь — побратимів, армійський побут, понівечені окупантами міста та села. Знімки викладав у свій Telegram-канал. Їх публікували навіть на офіційних сторінках Збройних сил України. Але з кожним днем людей на світлинах ставало дедалі менше, як і яскравих кольорів. За тиждень до загибелі хлопець надіслав своїй дівчині усе, що зняв. Максим загинув 26 січня. Мрію мужнього захисника, щирої доброї та життєрадісної людини, здійснили його родичі та друзі. Серед кількох тисяч світлин обрали півтори сотні найкращих. Тепер це ще одна можливість розповісти про будні українських військових і побачити, якою ціною їм дається наша перемога. Виставка у рідному місті фотографа діятиме місяць, далі роботи виставлятимуть в Острозькій академії, де Максим вчився на журналіста. Згодом — у Львові й у Сполучених Штатах Америки. Інший військовий, що віддав своє життя заради нас із тобою, — Денис Кирилюк. Про 80 бойових вильотів та роботу в ЗСУ читай у матеріалі. Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами! Теги: війна в Україні, Життєві історії, Україна, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Забрала юності роки та змусила пізнати пекло: історія 21-річного бійця, який віддав свою молодість війні Одразу після підписання контракту з ЗСУ парубок вирушив в зону ООС. Та зізнається — все, що відбувалось тоді не йде у порівняння з сучасною повномасштабною війною.