Слава наших воїнів вже безумовна. Про їх честь та доблесть історії ширяться до світових масштабів, а українки мріють про одного з них.
Однак часто ми забуваємо, що серед наших захисників є і дівчата, які не побоялись стати до оборони нашої держави. Хтось на передовій, теробороні або ж у госпіталях.
Маргарита Рівчаченко одна з них. Вона не любить, коли про неї говорять, що вона просто дівчинка, оскільки вважає, що війна не має статі.
Тут ти не просто жінка – ти солдатка, медична працівниця, волонтерка.
У перший день повномасштабного вторгнення вона зрозуміла, що хоче залишитись у Києві, де раніше працювала журналісткою та піарницею, та допомагати іншим усім, чим зможе.
Спершу Маргарита вирішила піти здати кров у госпіталь. Потім була ідея доєднатись до якогось благодійного фонду чи волонтерів, однак тоді все було дуже незрозуміло.
У потоці різних думок і прийшло розв’язання великого питання — йти у тероборону столиці. Спочатку, звичайно ж, довелось відстояти чергу у перший день, але на наступний ранок її вже прийняли у ТрО.
Оскільки в університеті Маргарита пройшла короткий курс з домедичної допомоги, її взяли у якості медика. Тепер вона допомагає в лікуванні хворих, займається пошуком медикаментів та обладнання для свого підрозділу.
Нічого серйозного і страшного – в нас нема “300-х” чи “200-х”. Поки шукаємо аптечки, усе необхідне для хлопців на блокпостах, волонтерів.
Іноді доводиться шукати військове оснащення: бронежилети, екіпірування. Однак у самої Маргарити бронежилета немає.
Говорить, що, звичайно ж, страх присутній, але для неї це ліпше, аніж сидіти у підвалі та не знати, що взагалі відбувається.
Її рідні у Харкові зараз саме у такому становищі. Тому звичайний недосип чи втома не йдуть у порівняння з обстрілами, під якими знаходяться усі дорогі серцю люди.
Це просто дурня в порівнянні з тим, що твої рідні можуть не вижити. Це єдине, за що я переживаю.
Однак батьки Маргарити все одно переживають та намагаються тримати зв’язок з донькою.
Вона заспокоює, що попри те, що дівчат значно менше, хлопці намагаються їх підтримувати, часом навіть жартують та дають прізвиська. Маргариту часто називають “гламурною”, через її мирне минуле.
Окрім того, саме на емоційний стан жіночого складу вони й орієнтуються, тому сказати про те, що не витримуєш, просто не виходить. Зрозуміло, що всі втомлюються, але важливо зберігати моральний дух.
Спочатку закінчиться війна, а потім будемо думати про все інше. Будемо вірити і не падати духом.
Після перемоги України Маргарита планує насамперед навідатись до батьків у Харкові. Потім вже можна буде подорожувати світом та навіть завести власну сім’ю.
Це здається найбільшою радістю, яка може бути колись у майбутньому.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію жінки, яка врятувалася з Маріуполя та розповіла про вибух в маріупольському театрі.