Одним з перших літав у блокадний Маріуполь: історія азовця про бої у місті та небезпечну операцію

Ми чули багато історій про бої в Маріуполі, про воїнів, які захищали Азовсталь. Але розказані далеко не всі історії. Ми маємо їх знати, щоб розуміти, якою ціною воїни виборюють нашу свободу.

Ця історія про Микиту Жердєва з Азову, який літав у блокадний Маріуполь, щоб допомогти своїм побратимам. Він зазнав поранень, а після реабілітації знову повернувся на службу до полку. Його історію розповіли у Свої.City.

Про початок повномасштабного вторгнення

24 лютого 2022 року Микита зустрів на Світлодарській дузі, а його рідні та кохана були у Маріуполі. Хлопець сподівався, що з ними все гаразд. Дівчині Ользі в кінці березня вдалося виїхати з Маріуполя, а тато хлопця, на жаль загинув. 

Микита з побратимами був серед перших добровольців, які погодилися полетіти на гелікоптері в блокадний Маріуполь. Вони не надто вірили, що зможуть пролетіти 100 км окупованим містом так, щоб їх не збив ворог, але хотіли бути поруч зі своїми побратимами. Тоді 23 березня Ольга отримала від коханого смс, в якому він просив навчитися жити без нього. 

Знайомство Ольги та Микити

Ольга Гнатюк та Микита Жердєв познайомилися у 2015 році. Дівчина тоді ще навчалась у школі, а Микита — служив в Азові. Активісти часто влаштовували в школі заходи військово-патріотичного напрямку та співпрацювали з військовими Маріуполя. Так до школи прийшов і Микити, він тоді сподобався Ользі. Був скоромним, але добре висловлював свої думки. Вони спілкувалися у соціальних мережах, але про стосунки не могло йти мови, бо різниця у віці була сім років.

Фото: Свої.City

Вже у 2020 році Микита знову написав Ользі, зустрілися і з того моменту почали більше спілкуватися. Хлопець був частиною ультрасу у Маріуполі. Це не лише рух футбольних фанатів, його учасники були частиною проукраїнського руху у місті. Пізніше він сказав бабусі, що буде волонтером, а сам приєднався до лав Азову. Служив у роті, яка згодом отримала назву Залізна, брав участь у виїздах до зони АТО та став учасником відомої Широкинської операції. Вже у 2016 році Микита призупинив службу, але не діяльність в Азові — займався рекрутингом. У 2020 році він повернувся в полк військовослужбовцем.

Читати на тему

Ситуація була критична, росіяни переважали. Як минув штурм бригадою Азов позицій ворога

Дивись, як минув штурм Азову позицій росіян та чи вдалося просунутися.

Тиждень без зв’язку з Микитою важчий за місяць у блокадному Маріуполі

Ольга розповідає, що 26 лютого 2022 року пішла з мамою до неї на роботу. Жінка працювала на станції швидкої медичної допомоги у Центральному районі. Там щодня на деякий час вмикали генератор, там також було багато людей, тому Ользі було не так страшно. Додому повернулися за кілька днів, адже жили у віддаленій частині міста, взяли речі та знову повернулися до мами на роботу. 

В середині березня Ольга знайшла можливість знайти зв’язок та почути голос рідної людини, про долю якої нічого не знала майже місяць. Знала лише, що Микита та сім його побратимів з січня перебували за бойовим розпорядженням в іншому місті України — на Світлодарській дузі. Вона думала, що вони не потраплять у Маріуполь, адже він у кільці, це заспокоювало дівчину. 

— 21 березня евакуювалася з Маріуполя. Нарешті мала можливість бути на зв’язку з Микитою. Але не довго. Через два дні отримала від нього повідомлення, у якому він мене попередив, що не буде довго зв’язку і написав: “Навчися жити без мене”.

Операція була секретною, тому пояснити, чому він у прямому сенсі прощається зі мною, він не міг. Цілий тиждень не було зв’язку. 

— Я чесно трималась. До того часу, поки не отримала новину про те, що загинув найкращий друг Микити. Далі стало ще важче. Цей тиждень був найдовшим у моєму житті, — згадує дівчина.

Потім фотографію пораненого Микити їй прислала однокурсниця. Дівчина не вірила, що Микита сам опублікував фото, адже він не відповідав на її смс. Ольга знову почала писати Микиті і нарешті отримала відповідь. Хлопець написав, що він у Дніпрі і дуже за нею сумував.

Фото: Свої.City

— Вранці Микиту привезли у шпиталь, а вже пообідні я була у нього. То був збіг обставин, що в один час ми обидва були в Дніпрі, — говорить вона.

Політ на гелікоптері в блокадний Маріуполь

Микити не зізнавався Ользі, що був у Маріуполі, поки вона не сказала, що її заспокоювало те, що він не міг потрапити у місто. Тоді Микита їй все розповів.

В кінці грудня Микита і ще семеро азовців за розпорядженням командування полку були відправлені на Світлодарську дугу. У березні хлопці мали повернутися на базу в Маріуполь, а у Світлодарськ поїхати інші, але розпочалася повномасштабна війна.

24 лютого вони вже зібралися їхати в Маріуполь, але командування наказало залишатися на дузі й взаємодіяти із ЗСУ. Хлопці були там до 22 березня, чекали наступу противника. Тоді азовці попросили у командування дозвіл, щоб залишити пост і відправитися в будь-який з підрозділів, сформований ветеранами полку. Командир Денис Прокопенко передав наказ, що вісімка повинна першими прилетіти на Азовсталь. 

На місці вильоту на хлопців чекали два гелікоптери. Вже була одна спроба дістатися до Маріуполя і вона була успішною, але тоді на Азовсталь доставили боєкомплекти та медикаменти і забрали поранених. А ці воїни летіли для підкріплення. 

Фото: свої.City

На заклики здатися кричали: “Слава Україні!”

Вже 30 березня у Маріуполі позицію, де був Микита, обстріляли. Хлопець отримав осколкове поранення в область голови, плеча та тулуба. Розповідає, що побратими робили неймовірні речі: мобільні групи по сім-вісім осіб стримували кілька взводів супротивника, палили їхню техніку коктейлями Молотова; п’ятеро військових вийшли зі школи, яка була в оточенні двох взводів і танку. Їм ворог кричав, щоб здавалися, а наші хлопці їм у відповідь: “Слава Україні!” У день, коли Микита отримав поранення, за збігом відбулася евакуація. Пізно ввечері з гавані Азовсталі на катерах поранених відправили в морський порт. На ранок 31 березня прилетіли гелікоптери з підкріпленням. 

— Я міг сам ходити, мені сказали: “Можеш обрати, в якому гелікоптері полетиш”. І цей гелікоптер долетів до місця призначення, попри те, що він був підбитий ворогом, і працював лише один двигун.

Коли прилетіли, пілот всіх привітав з другим днем народження. А другий гелікоптер був збитий. Майже всі, хто там знаходився, загинули, — згадує Микита. 

З вісімки хоробрих азовців, які полетіли в Маріуполь четверо загинули, ще троє перебувають у полоні. Два місяці Микита лежав в лікарні, чекав поки загояться рани. Після одужання знову приєднався до полку і вже боронить рідну країну від російських загарбників.

У Маріуполі були тяжкі бої. Раніше ми розповідали історію танкіста з Азову про бої у Маріуполі.

Головне фото: 0629 Сайт міста Маріуполь

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.