Не встиг побачити малюків: історія прикордонника Богдана Назаренка, який загинув на війні

Прикордонники у день повномасштабного вторгнення окупантів на нашу землю першими прийняли бій. Лише на Чернігівщині під час оборони міста та області загинули 24 прикордонники. 

На одного з наших героїв чекала дружина, яка от-от мала народити чоловікові двох синів. Проте за кілька тижнів до їх появи на світ він загинув.

Вікторія у своїх синах, Матвійчику та Захарчику, бачить їхнього тата. Жінка згадує про свого чоловіка прикордонника Богдана Назаренка тільки добрими словами.

Він був дуже добрий, чесний, відповідальний. 

Також вона згадує їхнє знайомство, яке сталося десять років тому в Чернігові. Розповідає, що він просто підійшов до неї на зупинці та провів додому. Пізніше вони випадково зустрілися ще раз — він був уже в однострої. Освідчився на першому побаченні, а за рік зіграли пишне весілля.

Вікторія ділиться тим, що вісім років вони мріяли про дитину, але завагітніти не вдавалося. І минулої осені подружжя нарешті почуло гарні новини. Вікторія та Богдан чекали двійню.

Ми дізналися, що в нас будуть двійнята. Нашому щастю не було меж. 

24 лютого зранку сержант Богдан Назаренко пішов на службу. Далі були два тижні запеклих боїв, Чернігів був у круговій облозі, тож прикордонник рідко виходив на зв’язок, а Вікторія чекала на будь-яку звістку.

Він сказав, що йде на чергування на цілу добу. Сказав, що буде без телефону, адже його не можна брати. 

14 березня Богдан разом з іншими прикордонниками виконував бойове завдання з оборони стратегічної висоти на околиці Чернігова та виявлення диверсантів. 

Начальник вогневої підготовки 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого Юрій Хорошок каже, що під час виконання завдання група змогла знищити ворога, проте в Богдана влучив снайпер. Це було неочікувано, прикордонника врятувати не змогли.

Богдан був дуже життєрадісним, постійно жартував. Він очікував на поповнення в родині і від цього був дуже радісним.

Читати на тему

Ціною власного життя: 70-річна бабуся з Київщини допомогла знищити понад 100 ворожих танків та артустановок

Приходила пішки, щоб порахувати техніку окупантів і передати інформацію ЗСУ — історія бабусі з Мотижина.

Брат Вікторії попросив не розповідати їй про смерть чоловіка, адже вона була на останньому місяці вагітності. Тож жінка не знала, чому він не виходить на зв’язок і два тижні намагалася з ним зв’язатися. 

Вікторія про смерть коханого дізналася від подруги. Пологи в жінки почалися передчасно. На щастя, малюки народилися здоровими. Нині Вікторія з немовлятами переїхала до бабусі в Ніжин. 

Жінка не приховує — їй дуже складно. Родині Назаренко допомагають волонтери та Богданові побратими. А в день прикордонника вона поїхала в рідне село чоловіка, щоб уперше відвідати його могилу.

Юрій Хорошок, начальник Богдана, каже: дуже хочеться, щоб діти прикордонника виросли на землі без окупантів і пишалися своїм татом.

У нас є заради чого боротися, тож ми обов’язково переможемо. Наші ЗСУ роблять все для цього, ми всі їм у цьому допомагатимемо. Зокрема, військові медики, які рятують життя наших героїв. Раніше ми розповідали історію військового медика Тетяни на позивний Ляля.