Після струму по тілу та російських катівень був схожий на жебрака: історія херсонця, який підпільно чинив спротив в окупації

Коли російські окупанти зав’язали йому очі скотчем та забрали у полон, то навіть не розуміли, кого затримали.

Лише за кілька днів після відновлення видалених фото на телефоні 28-річного Андрія Андрющенка та детального обшуку загарбники виявили — він не просто арт-директор місцевих барів та ведучий, а один з представників спротиву Херсона.

Чоловік ділиться, що окупанти були дуже задоволені своїм уловом, тому і допити вирішили проводити частіше та жорсткіше. Однак у висловлюваннях оригінальністю не вирізнялись — говорили, що сам він “орк” та “свинособака”.

Зрештою, саме ці слова Андрій писав на своїх патріотичних графіті. Такі арт-перформанси чоловік вирішив проводити після того, як 25 квітня окупанти зняли державний прапор України з міської ради та його Муніципальна варта більше не могла функціонувати.

Росіянам дуже не подобалась така діяльність містян, оскільки загарбники усіма силами намагались показати, що тепер вони головні на окупованій території.

Тоді представники руху опору й вирішили робити усе підпільно. Малювали патріотичні графіті під час комендантської години, завішували увесь Херсон жовто-блакитними стрічками. А ще підстраховували одне одного, щоб не бути спійманими на гарячому.

Все майоріло в наших кольорах. Це їх дуже сильно почало злити, і вони з того часу почали на нас полювання.

Андрій ділиться, що відчував, як його діяльність відгукувалася у серцях як самих херсонців, так і всіх українців навіть на не окупованих територіях.

Коли люди, набравшись сміливості, виходили з дому і бачили такі написи, то розуміли, що не самі в окупації. І це гріло нам душу.

Тому окупанти й були настільки жорстокі з активістом після того, як зрозуміли, хто він та що зробив для міста. Допити проводили раз на три дні, але тортурам піддавали щоденно.

Андрій нічого не міг бачити — з нього навіть шапку не знімали, а на очах був скотч. Він лише міг чути голоси тих, хто зривав на ньому усе своє зло.

Вони чіпляли струм до різних органів — це такий трішки незвичайний вид катування. Ще збивали зуби, не давали спати, не давали їсти.

Чоловік говорить, що окрім фізичних екзекуцій мав і психологічні, оскільки загарбники знаються на цій справі, як ніхто у світі. Та додає, що до болю можна звикнути і навіть зрозуміти згодом, що він тебе не може вбити. Але перейматися за своїх рідних — найгірше, що за цей час довелось пережити.

Андрій впевнений, що витримав усі тортури, тому що вірив — це ненадовго і скоро закінчиться. Або його звільнять, або у будівлю, в якій утримували чоловіка, прилетить ракета.

Крім того, “новенькі” у камері тортур приносили звістки про успіхи ЗСУ на полі бою, тому віра у власне майбутнє набирала сил в душі херсонця.

Читати на тему

Я ніколи не чув, щоб люди так кричали — жахливі історії про катівні в Херсоні

Розповідаємо, що відомо про катівні у Херсоні.

Усе це знущання скінчилось так само неочікувано, як і почалось. 15 жовтня, незадовго до звільнення Херсона, його викликали на черговий допит. Питали про діяльність, як і раніше. Він сказав, що лише малював графіті, але промовчав про знайдену амуніцію та бронежилети у його домівці.

Добре, тоді твій час скінчився, — наостанок сказав Андрію “слідчий”.

Чоловік уже подумав, що його відправлять на той світ, аж поки не опинився на вулиці. Андрій тримав у руках паспорт. Інші речі, як телефон та ключі від дому, йому так і не віддали. Він не міг потрапити додому.

Цілком схожий на жебрака, після абсолютно антисанітарного СІЗО та 73 днів у руках росіян, він знайшов знайомих, які його впізнали та пустили до себе. Подзвонити рідним Андрій зміг уже ввечері, після чого ледь зупинив 20-хвилинну істерику мами.

У неї були сльози радості, вона неймовірно кричала. Адже вже не вірила, що мене відпустять. Їй казали, що я буду засуджений мінімум на 15 років за заклики до тероризму.

Минуло близько місяця, і він на власні очі побачив знову вільний Херсон. Після чого одразу ж взявся за роботу, щоб допомогти місту ожити після багатомісячних знущань, як це довелося зробити й  самому після полону.

Та він ні про що не шкодує і говорить, що якби довелось пережити це знову, то хіба що раніше взявся б за зброю, щоб швидше звільнити рідні краї.

Український спротив вартує багатьох історій та оприлюднень. Одним із наймасовіших та найвідважніших ліній спротиву зараз стала Жовта стрічка. Читай історія опору жінки з Херсона, яка вирізала дірки у підкладках та ховала синьо-жовту стрічку там.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!

Головне фото: DR