Об’єднані кров’ю: п’ять історій про донорство та боротьбу зі страхами й міфами

Коли перші вибухи пролунали за нашими вікнами, ми як ніколи відчули єдність з одне одним. І після стількох місяців боротьби у повномасштабній війні проти кровожерливого ворога продовжуємо зберігати це почуття на емоційному та ментальному рівнях.

Однак чимало донорів стверджують — ми можемо стати більш об’єднаними, якщо поділимось невеликою частиною власної крові.

Дехто з них уже давно ввів у звичку регулярно здавати кров для тих, хто цього потребує. Комусь не давало спокою внутрішнє відчуття, що “я роблю недостатньо”. Хтось просто усвідомив, що зараз цей внесок може врятувати життя як тих, хто нас захищає, так і тих, хто потребує цього захисту.

Щоб надихнути інших стати донорами, пояснити усі тонкощі та спростувати міфи, The Village Україна спільно з Агентами крові розповіли п’ять історій людей, які вирішили допомагати іншим своєю кров’ю.

Здавати кров — це у якомусь сенсі єдність фізична.

Так висловлюється сценарист ІТ-компанії Костянтин Губеладзе. Певний час чоловік перебував на заході України, оскільки так компанія намагалась убезпечити своїх працівників та організувала для них евакуацію.

Проте згодом Костянтин вирішив повернутись у Київ. Навколо все палало від літньої спеки, а всередині горіло бажання допомогти іншим.

Ти можеш донатити, закривати збори, але відчуваєш, що цього недостатньо.

Спілкування з іншими донорами та потік новин про поранених та нестачу крові в один момент накопичились та перетворились у просту дію — Костянтин долучився до збору крові. Чоловік пригадує, що перед тим якраз пройшов медобстеження, тому був упевнений та втішений, що зможе допомогти.

Процес технічно був не такий уже й складний, оскільки потрібно було лише прийти, зареєструватись, здати кров та почекати, поки її перевірять. З усім допомагали волонтери, кому потрібно було, то пояснювали чи заспокоювали.

Та найтяжчим був психологічний фактор, оскільки Костянтин був вражений, коли побачив у черзі військових. Він і досі згадує, що його охопив сум.

Мені стало сумно, коли я побачив військових, які прийшли у свій вихідний. З’явилася думка: “Ви й так віддаєте свою кров”.

Військові як ніхто розуміють, наскільки великою є потреба у донорській крові. Однак, як додає Костянтин, дуже хочеться, щоб їм не доводилось, крім своєї роботи, перейматися ще й за це.

Тому чоловік радить приєднуватись усім охочим, побороти свій страх та зробити ще один крок на шляху до спільної перемоги. Адже це — ще один зі способів досягти не лише емоційної єдності, але й фізичної.

Ця кров може врятувати чийогось сина чи батька. Коли усвідомлюєш, наскільки це важливо, у тебе більше не виникає сумнівів.

Старша спеціалістка з цифрових медіа Ольга Гончарова теж боялась, як і багато інших людей перед донацією. Проте відчувала, що прагне бути максимально корисною.

Певний час волонтерила, але постійно шукала нові можливості допомогти іншим. Так і згадала, що підписана на Агентів крові. Тож вирішила спробувати стати донором.

Ольга записалась, але у переддень процедури ворожий снаряд влучив біля телевежі. Дівчина згадує, що через це було досить складно знайти транспорт, щоб дістатись до місця здачі крові.

Однак координатору Агентів крові вдалося домовитись про автівку. Як пізніше виявилось, водій — це постійний донор. У місці процедури, як згадує Ольга, теж було все налагоджено: люди привітні, турботливі та згуртовані.

Перша донація — це емоційний момент, який складно забути.

Дівчина тоді здавала тромбоконцентрат. Тобто спочатку кров викачували, відділяли від неї тромбоцити та невелику кількість плазми, а решту повертали донору. Це легше сприймається організмом, але займає більше часу та під час першої процедури може викликати неприємні відчуття.

Ольга теж зі спогадів говорить, що тоді запаморочилось у голові. Та лікарі допомогли оговтатись. Зараз дівчина думає, що це був її спосіб впоратися з напругою та відчути свою силу боротись.

Зараз уже минув певний час із першої донації. Ольга дізналася значно більше про процедуру та намагається ввести її у звичну. Раніше їй здавалось, що це абсолютно не корисно та травматично для організму. Проте згодом дізналась, що через це кров оновлюється.

Читати на тему

Україні потрібно щонайменше два мільйони донорів: як здати свою кров на потреби захисників

Керівниця платформи ДонорUA Ірина Славінська розповіла, як стати донором та врятувати не одне життя. 

Організму справді стає краще, якщо ввести це в рутину.

У цьому впевнений mobile-девелопер Євгеній Сіянко. Вперше чоловік став донором крові у лютому 2022 року. Говорить, що насамперед мотивувало бажання зробити добру справу.

Проте на додачу він ще й отримав повний аналіз крові на різні інфекції та інші показники, а також перевірив тезу, що після донорства кров та організм оновлюються.

Після власного досвіду Євгеній розповідає, що лише перші дні після донації почувався знесиленим та висипався кілька днів по 12 годин.

Але потім зрозумів, що організм програє лише на кілька днів, втрачаєш лише кілька годин активного стану, але в глобальній перспективі виграє.

Дизайнерка-архітекторка Анастасія Патрика теж відчула подібний вплив донорства на себе. Та найголовніше, як говорить дівчина, все одно лишається відчуття, що твій вклад суттєвий.

Вона постійно відкладала на потім ідею стати донором — не той час, не той стан. А потім колега запросила її піти з собою здавати кров. Дівчина вирішила погодитись, оскільки тепер мала компанію.

Процес був досить простим: прийшли до реєстратури, заповнили документи, пройшли обстеження, здали кров з пальця, а потім очікування, буфет із солодким чаєм і печивом та сам процес здачі крові в операційній.

Після першої донації я почувалася добре. Єдиний мінус: трошки боліла рука і з’явився синець наступного дня.

Unsplash

Після цього вагань уже не було, й Анастасія вирішила стати донором на постійній основі. І тепер намагається запрошувати знайомих разом із собою, адже це допомагає зробити перший крок та не боятись невідомості.

Бути донором крові — це найпростіший спосіб стати волонтером.

Приватний підприємець в ІТ Олександр Подусов теж певний час знаходив для себе відмовки, що немає часу чи можливості піти здавати кров. Особливо зупиняла думка та страх інфекцій.

Але під час війни багато страхів відсіялося.

Крім того, Олександр побачив позитивний приклад подруги. Тож вирішив відкинути всі страхи та відмовки і просто стати донором. Зрештою, за рік він встиг здати не лише цільну кров, але й тромбоцити та плазму.

Також приємним здивуванням виявилось те, що підготовка до здачі крові була значно простішою, ніж уявляв Олександр. Потрібно було лише дотримуватись кількох правил.

Коли тобі пояснюють, що просто не варто вживати алкоголь і ліки за три дні до донації, то стає легше. Здавати кров — це як катання на лижах: поки не спробував, то остерігаєшся.

Тож чоловік прийшов у пункт здачі крові, дізнався свою групу та зробив те, на що так довго не наважувався. А тепер Олександр радить і іншим долучатись, оскільки це точно може врятувати життя іншої людини.

Залишились ще питання про донорство? Наприклад, чи можна курцеві здавати кров? Або ж чи справді донорство омолоджує організм? Читай відповіді на часті питання про донорство крові.

А щоб не пропустити цікаві матеріали, які точно стануть у пригоді, підписуйся на наш Telegram-канал.