Росія вкрала їхні домівки уже вдруге: історії жителів Ірпеня, які втікали від російських куль не вперше

У них Росія цинічно вкрала дім уже двічі. Героїв нашої розповіді російські окупанти прийшли “асвабаждать” 2014-го року в їхній рідний Луганськ та Донецьк, а вже 2022-го — в Ірпінь. І знову від росіян людям довелося тікати з самими лише рюкзаками — цього разу під ракетними та артилерійськими обстрілами.

Як це, вдруге покидати зведене гніздечко та знову шукати прихисток від “русского міра”, розповіли жителі Ірпеня.

Марія

Вони вдиралися у всі магазини: магазин взуття, навіть у магазин іграшок. Шкода, що в нас немає магазину білизни — вони ж полюбляють білизну.

Марія Кривоберець родом з Донецька. Живе в Ірпені три роки. Розповідає: у квартирі повно подарунків від російських загарбників, ще й побиті усі вікна в ЖК від обстрілів.

Частину вибитого вікна затягнули плівкою своїми силами, а в іншій секції у нас діра на вулицю, — розповідає жінка. 

Це вже вдруге завдяки росіянам Марія з родиною ледь не залишилася без свого кутка — 2014-го їй з чоловіком та сином довелося виїхати з рідного Донецька. Там залишилося все — житло, престижна робота. Тільки зараз стали на ноги та в затишному передмісті Києва купили квартиру. Але Росія дісталася й сюди.

Марія зізнається: коли окупаційні війська зайшли на Київщину, то думали перечекати вдома: от-от, і ЗСУ відіб’ють місто. Про такі цинічні обстріли та звірства росіян ніхто не міг і подумати.

Евакуюватися з міста наважилися аж на другий тиждень окупації.

— Ми уже раз втратили житло, тож коли 7 березня йшли звідси, думали, що втратили житло уже вдруге.

Вибиралися зовсім без речей: у чоловіка в руках був мопс, а у мене в наплічнику документи.

Тут, у дворі, рашисти розмістили свої танки, ночували і, звісно, грабували. 

Максим

А ось Максим Осовський згадує, що російські військові навіть викрали з ломбарду велосипед, на якому засвітилися просто перед камерами ЖК.

Він теж журналіст, родом з Луганська. У 2014, коли місто вже було окуповане, вів стріми, щоб показати, що відбувається насправді. За це бойовики взяли його у полон — три дні били у холодному підвалі.

Ось таке у мене було перше знайомство з “русскім міром”.

А 24 лютого, на день народження мами, росіяни знову прийшли “рятувати” Максима. Уся його родина мешкає на Київщині: брат — у Гостомелі, батьки — у Ворзелі. Вони встигли виїхати до окупації, а чоловік залишився — не знав, куди їхати.

Читати на тему

“Російський мир” зруйнував його дім та ледь не відібрав життя. Історія студента з Маріуполя

Розповідаємо історію студента з Маріупольського університету: як він евакуювався та чи працює навчальний заклад зараз.

Два тижні вони з сусідами сиділи без зв’язку, світла та води, а готували на вогнищі у дворі. Не знали, які території вже окуповані та де стоять рашисти. Але вирішили рятуватися — пішки дісталися до зруйнованого мосту в Романівці, де проводили евакуацію.

12 км ми йшли пішки через ліс. Різне бачили — навіть розстріляних людей.

Від квартири сусіда Максима нічого не залишилось. Чоловікові ж щось прилетіло у вікно, уламки побили стіну.

— Наприкінці квітня ми подали заявку на компенсацію, але поки жодних дзвінків ще не було. Хочеться якоїсь визначеності, щоб сказали — чи буде це довго, чи ставити своїм коштом, а потім нам гроші повернуть.

Сергій

А ось Сергій Шабров, теж родом зі Сходу, у місті залишався аж до звільнення від рашистів. Він знає, що таке російська армія — ще за Союзу воював у Нагірному Карабасі. Але що коїтимуть окупанти у 2022 році тут, і подумати ніколи не міг. 

Я “визволителем” уже був, тож знаю, що там робиться. Я зберігав житло, аби росіяни не вдерлися і не вкрали нічого. 

Чоловік каже: знайомий із тактикою ведення бою російської армії, але такої жорсткості він ще не бачив. Запевняє, що такого раніше не траплялося.

Нині в їхньому дворі людно: граються діти, сусіди лагодять наслідки приходу рашистів. Потрощені будинки, кажуть герої, ми відбудуємо, аби лиш Росія нарешті забралася геть з наших територій і дала українському народу спокій.

Українські бійці з усією силою борються та вибивають російських військових із нашої території. Проте не все вдається так легко, як би нам того хотілося. Один з найгарячіших напрямків — Сєвєродонецьк: чому українські військові не мають права відійти на більш вигідні позиції, читай у нашому матеріалі.

Хочемо повідомити тобі, що у Вікон тепер є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!