Всю його сім’ю розстріляли під час евакуації: жахлива історія поліцейського Олега Федька

Війна з Росією уже забрала десятки тисяч життів. Росіяни руйнують не лише будинки мирного та працьовитого народу, а й долі — вбивають рідних, катують близьких на очах всієї родини, знущаються з усього українства.

Історія Олега Федька не просто жахлива. Вона демонструє всю сутність “руського міра” і “руской души”, а також військових РФ, які розстріляли цілу родину під час евакуації з Нової Каховки. Про особисту трагедію Олег розповів журналістці УП Інні Кубай.

Олег Федько — 28-річний патрульний поліцейський. Про його сім’ю говорили навіть у Конгресі США: перша леді України Олена Зеленська продемонструвала фото загиблих тата, мами, дружини, 6-річної доньки та півторамісячного сина чоловіка. 

Росіяни розстріляли їх у машині під час евакуації. Дорослі померли одразу, а діти ще деякий час кричали в автівці, а потім померли.

Уся сім’я Олега загинула у перший день повномасштабної війни в України.

Facebook

Олег Федько: спогади

Він дотепер не був на могилах своїх рідних. Згадуючи ту мить, коли дізнався про смерть родини, розповідає: найперше — розрядив та викинув свою зброю.

Сім’ю Олега у рідному Веселому, на Херсонщині, знали та шанували всі. То була хороша родина з міцними зв’язками. Патрульний пригадує: родичі зустрічалася не лише на свята, але й без приводу.

Свою дружину Ірину він зустрів у 2011 році. Відтоді вони не розлучалися. Від великого кохання з’явилися діти: Софійка та Іван. Про дітей чоловік згадує з особливим теплом. 

Цього року донька Олега мала стати першокласницею — батьки уже навіть вибрали для неї ліцей. Софія й досі залишається найтеплішим спогадом для свого батька.

— Вона могла гратися з мамою ляльками, а потім кричати: “Тату, їдемо на рибалку!”. Брала вудочки, відкривала машину, це було без обговорень.

Уявляєте, могла навіть сама черв’яка на гачок зачепити і зняти рибину, коли впіймає!

Дякуючи доньці дружина Ірина знайшла свою найкращу подругу — жінки здружилися, бо їхні діти разом гралися. Зараз жінка знаходиться в окупованому Херсоні. 

Вона розповідає про Ірину так: вона мала творчі захоплення та багато талантів. Один з них — малювати картини за номерами. Така картина досі висить у подруги Ірини — незавершена. 

Подруга стала останньою людиною, з якою спілкувалася Ірина перед загибеллю.

Українська правда

24 лютого

Того дня Олега рано викликали на роботу: повідомили про бойову тривогу. Він мусив прибути на місце несення служби.

Я зібрав речі і пішов на роботу. Дружина з дітьми залишилися вдома у Херсоні, але ми постійно були на зв’язку. Вона запитувала про новини і що будемо робити далі.

О 10 ранку батько Олега подзвонив і сказав, що забере невістку з внуками в село. О 13 годині підрозділ Олега евакуювався у напрямку Миколаєва.

Коли росіяни зайшли до Веселого, родина Олега вирішила виїжджати. Було два авто: у першому — батьки Ірини, тітка Олега, дядько та племінники. У другій автівці їхали батьки Олега, його дружина та діти.

Брат Олега — Денис, був на зв’язку з рідними. Він пропонував їм їхати не в Нову Каховку, а до нього, в Одесу.

Під час останніх секунд розмови Денис почув крик.

Це ж дитина, як ви можете таке робити! Постріли. Крик малого Івана — він дуже довго плакав. Потім двері відчинилися і пролунало ще кілька пострілів.

Приблизно тоді ж до Ірини дзвонила її подруга. Вона розповідає: теж чула постріли та крики. Останнє, що сказала Ірина — “Тату!”. 

Вона зрозуміла, що Ірини, її дітей та родини більше немає. Було мало сил, аби кричати так, щоб звільнити біль від цього.

Читати на тему

Це мої діти, вони прийдуть — історія тренера з боксу Антона Коссе, який із підопічними вирвався з окупованого Маріуполя

Дивись у нашому матеріалі історію порятунку тренера з боксу та його підопічних — юних чемпіонів.

Коли перша машина евакуйованих людей не змогла додзвонитися до Ірини та її родичів, вони повернулися на той страшний блокпост. Російські військові, котрих вони питали про своїх рідних, просто вказали на кювет та сказали: водій не виконав наказу і ледь не наїхав на нашого офіцера.

— Коли рідні разом із військовими підійшли до автівки, то побачили, що весь автомобіль був, неначе решето.

Росіяни витягли з авто ще живого Івана — він був поранений у вухо та дуже плакав. Була ще живою й Софія — крізь її груди пройшла ворожа куля.

Усі дорослі в машині були мертвими. Родичі забрали поранених дітей та повезли до лікарні Нової Каховки, але нікого врятувати не вдалось. Якби б їх привезли раніше — все могло бути інакше.

У цю скрутну хвилину не з’їхати з глузду Олегові Федьку не давали колеги. 

— Вони просто були поруч, і я дякую їм за це.

Українська правда

Після 24 лютого

Загиблих родичів Олега поховали у Новій Каховці. Там залишився батько Ірини. Її мати виїхала до молодшої доньки в Німеччину — місяць тому та народила первістка.

Для бабусі це щастя та горе водночас, адже попри народження онучки, вона не може забути трагедії, котра спіткала двох інших її онуків.

Сам Олег каже: щодня переглядає архівні фотоальбоми. Найгірше, що відчуває — порожнечу після смерті рідних.

Я щодня кажу собі: опускати рук не маю права. Зрештою, в мене є п’ять ангелів-охоронців, які не дадуть цього зробити.

Часто діти, які бачать всю суть російської війни, виростають та йдуть на фронт — знищувати той саме “руській мір”. Так сталося і з юнаком на ім’я Арей. Він виріс, аби помститися росіянам за рідний Донецьк.

Підпишись на наш Telegram та читай новини будь-де.