Від операцій українських спецпризначенців у Чорному морі у захваті не тільки українці та весь світ, а й росіяни, яких було атаковано. Займаються цим підрозділи спеціального призначення ГУР.
Командир спецпідрозділу Артан Віктор Торкотюк розповідав, що під час операції з повернення вишок Бойка боєць на псевдо Конан випав із човна, після 14 годин пошуків його вдалося врятувати.
Ми детальніше розповімо цю історію, якою поділилися журналісти Української правди Рустем Халілов та Роксана Касумова.
Спецпризначенця на псевдо Конан уже вважають легендою, адже йому вдалося не тільки врятуватися від ворожого винищувача, а й витримати 14 годин у відритому морі та плисти у правильному напрямку.
Про себе Конан каже, він простий хлопець, який виріс у селі. Свою роботу дуже любить, і, як виявилося, життя також. До спецпідрозділу ГУР чоловік працював у поліції, був особистим охоронцем, у русі опору, а за професією узагалі фітнес-тренер.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, 26 лютого я вже вступив до лав ЗСУ. Сам прийшов, — розповідає Конан.
Операція з повернення вишок Бойка розпочалася в середині серпня. Там постійно курсували російські винищувачі, що ускладнювало їх повернення. Було близько 20:30, коли ворожий літак почав обстріл спецпризначенців на човнах.
Ми почали маневрувати. І під час одного з маневрів наш боєць застосував ПЗРК Стінгер і пошкодив той літак. Він відійшов від нас та попрямував до найближчого аеродрому.
Фото: надане Конаном Українській правді
Зранку ворожий літак знову почав обстріл. Боєприпасів до Стінгера більше не було, але шкіпер почав виводити спецпризначенців з пастки. Під час маневру Конан випав за борт.
— Я важу 120 кг без спорядження, з ним було б десь плюс 30. Але за 20 хвилин до того, як я випав, мені чомусь стало неспокійно. І я стягнув все: каску, бронежилет, РПС, відклав зброю. На мені був водолазний термокостюм і я надягнув рятувальний жилет. Якось на серце лягло, що треба це зробити.
До берега було близько 130 км. Спершу військовий запанікував, він дав знак побратимам, аби відходили, а сам почав плисти до вишки, що горіла. Відстань до неї була близько 20 км.
Хвиль не було, а от течія була дуже сильною. Вона постійно зносила мене то назад, то вліво, то вправо. Виходить, весь цей час я плив проти течії. Я не зупинявся ні на хвилину, тому що в цьому разі вона відносила б мене далі і далі від мого орієнтира.
Плавати чоловік навчився у ставку ще в шість років. Але він ніколи не вважав це своєю сильною стороною. Він намагався не зважати на те, що дна під ногами немає, адже завжди відчував невпевненість від цього. Доки плив, думав, чи врятує його хтось, здатися йому чи ні.
Ще ривок, кажеш ти собі. І думаєш про життя, про родину. Було дуже важко морально думати, що моєму синові за місяць виповниться рік, а ти не знаєш, чи виживеш, чи побачиш ще його.
Військовий без сил доплив до вишки, але коли прокинувся, його знов віднесло течією. На ньому сиділи чайки, яких помітили у тепловізор.
Так і передавали, що є об’єкт, який пливе в сторону Одеси, і “катає на собі” сім чайок. І в якийсь момент я помітив корабель.
Корабель обстріляли росіяни, тому він відійшов. Натомість приплив човен, в якому були побратими Конана. Його знайшли завдяки Байрактару.
Раніше командир спецпідрозділу Артан розповідав, як військові йдуть на завдання.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.