Українці за кордоном під час війни. Ірина Міллер — про Німеччину, волонтерство і навчання синів

Ми підготували для тебе пʼять історій про українських біженців у різних країнах.

Пишемо про їхнє нове життя, побут і людей навколо, про допомогу держави і волонтерів, про роботу, школу чи садок для дітей.

Про ситуації, що неймовірно вразили. Про все.

Перша розповідь — про харківʼянку Аліну Курлович. 

Друга — про Ірину Міллер та її синів Дениса (15 років) і Мартіна (6 років).

Вони — з Ужгорода.

В Україні жінка працює журналісткою на Суспільному, в німецькій редакції, а також веде заходи і волонтерить. Тепер родина перебуває в німецькому Ройтлінгені (земля Баден-Вюртемберг).

Власне, 13 березня Ірина з дітьми поїхали до Німеччини з групою журналістів із Журналістської школи Die Reportageschule Reutlingen.

Їх поселили в Теологічному євангелістському коледжі. Мама з хлопцями мають окрему кімнату, свій санвузол, душ. Кухня — спільна зі студентами коледжу.

Наразі сімʼя залишатиметься тут, адже ще до їхнього приїзду в місті вже не було житла для оренди. Бо ж у Німеччині завжди багато біженців із різних країн.

По приїзді відразу знайшлися люди, які подарували родині велосипеди, підказали, де можна отримати хороший одяг. Студенти із Журналістської школи приносили їжу і зібрали кошти для початкового етапу.    

Дуже добре до нас ставляться. Всі німці як один кинулись допомагати і забезпечують усім необхідним. Куди не глянь — всюди німецькі організації влаштовують події для українців — кавування для українських мам, спорт для мам із дітьми…

Наразі родина не отримала фінансової допомоги, треба ще зачекати. При цьому багато людей сприяють, як-от облаштували пункт одягу. До речі, працюють Tafel (тафелі), де біженці можуть купити їжу втричі дешевше, ніж у магазинах.

Читати на тему

Подолав тисячу кілометрів з чужими людьми, щоб доїхати до мами. Історія дев’ятирічного Максима з Чернігова

Історія про те, як мати на відстані евакуювала свою дитину у Краків.

Діти пішли до німецької школи.

Денис — у підготовчому змішаному класі гімназії разом з українцями, Мартін — у підготовчому першому класі з німецькомовними та україномовними дітьми.

До речі, Ірину неприємно вражає, що багато українців-біженців шукають тут російськомовні школи.

— Сьогодні (в день проведення інтервʼю, — авт.) Мартін з однокласниками ходили до парку шукати шоколадні сюрпризики перед Пасхою, а завтра в них на шкільному подвірʼї буде ярмарок, де дітки продаватимуть вироби, які зробили своїми руками.

Денис брав участь у марафоні для збору коштів через ситуацію в Україні.

Щодо праці, то Ірина наразі не може піти на повний робочий день. Тільки — на minijob. Річ у тім, що молодший — до обіду в школі, тож далі йому треба приділяти увагу. При цьому тут на багатьох офісних роботах люди працюють із шостої ранку до третьої дня.

До речі, вона добре знає німецьку. І волонтерить, як-от виступає на заходах для підтримки України. 

— Я виступатиму на дуже великому благодійному заході, де буде дуже багато людей, я читатиму Шевченка (про це йшлося на момент проведення інтервʼю, — авт.). Ми будемо з актором із театру: він — німецькою, а я — українською. Також читатимуть витяг із твору сучасного українського письменника Андрія Куркова. Гратимуть твори українського композитора Мирослава Скорика.

Водночас Ірина долучається до інших волонтерських ініціатив. Тут працює волонтерський штаб Три мушкетери, який пакує продукти харчування для українського фронту і також розподіляє між біженцями.

Подібним вона займалася в медико-логістичному центрі Серце до Серця в Ужгороді.

Ужгородка має і глобальну мету: допоки вона в Німеччині, хоче заснувати тут культурний центр для обʼєднання українців. Завдяки ньому німці краще пізнають і зрозуміють нашу націю.

Ірина максимально пропагує українськість, нашу справжню історію. Ось уже дала інтервʼю пʼятьом німецьким газетам і одному телеканалу. В цьому контексті шкодує, що не взяла з собою українські книжки для дітей, бо тут їх узагалі нема.

— Якщо у вас маленька дитина, то варто взяти в дорожню валізу бодай одну книгу казок. Я думаю, що Європу треба заполонити українськими книгами. 

На цю тему ми якраз публікували матеріал про те, як перейти з дітьми на українську мову в побуті.