Знайомся, це Вероніка Кобзиста і вона відкрила власний магазин військового тактичного спорядження. Про виробництво берців та плитоносок вона знає все, як і про гендерні стереотипи у своїй справі.
Та жінка не зважає на прикрощі, а й далі продовжує допомагати українським військовим та створювати якісний вітчизняний продукт.
Вона розповіла для сайту Platfor.ma, як її волонтерська діяльність переросла у бізнес.
Як виникла ідея відкрити мілітарі-магазин
Вероніка пізнала суть війни ще у 2014 році, коли їй довелось поспіхом виїжджати з Донбасу. Другою домівкою для дівчини став Київ.
Там вона почала працювати піарницею в державному секторі та навіть відкрила свою комунікаційну агенцію. Утім 24 лютого кардинально змінило її життя.
Вероніка не захотіла тікати від війни вдруге, адже перший переїзд став для неї травматичним досвідом.
Перший мій великий переїзд трапився у 20 років, коли я тікала з Донецьку. Він був досить травматичним, і я сильно не хочу переживати те, що я пережила тоді.
Я багато зусиль доклала до того, щоб відчувати Київ своїм домом. Відчуття дому — це суперважлива психологічна підтримка для тих людей, які цей дім колись втратили, — пояснює дівчина.
Фото: Platfor.ma
Та реалії війни змусили перші два тижні буквально жити на станції метро. Відповідно, треба було якось облаштовувати свій побут.
Тоді Вероніка почала шукати для себе та інших людей ковдри, пледи та інші необхідні для виживання речі. Їй довіряли та донатили. Утім проблема була у відсутності складського приміщення, бо нерідко траплялись випадки розкрадання гуманітарної допомоги.
У цей час одна IT-компанія дізналась про потреби волонтерів та віддала їм на три місяці свій офіс з охороною. Так і з’явився волонтерський штаб.
Він почав спеціалізуватись на лікарських засобах. Вероніка контактувала з МОЗ та дізнавалась, що прогнозовано може бути в дефіциті. І тоді закуповувала необхідне за кордоном та завозила в Україну.
Але на початку березня стало багато запитів саме на військове спорядження. Дівчині пощастило знайти одного чоловіка з Броварів, який шив взуття та не евакуювався.
Він згодився допомогти та моделював і відшивав взуття, яке потім тестували військові. Так потихеньку просувалась волонтерська справа.
Після звільнення Київської області з-під окупації знову почали відкриватись місцеві виробництва, а працівники — повертатись до роботи. Тож віддавати взуття по собівартості вже не було змоги.
Так штаб переформатувався на профільний мілітарі-магазин.
Фото: Platfor.ma
Гендерні стереотипи в бізнесі
Вероніка, як і будь-який підприємець, ретельно дбає про репутацію. Тож особисто відповідає за свій товар. Для цього їй доводиться постійно спілкуватись з військовими та технологами, отримувати та аналізувати фідбек від покупців.
Іноді приходять військові та починають розповідати мені, яка “нічого не тямить в цьому”, якими мають бути берці. Це правда, я дійсно не служила і не була на бойових діях.
Але я відповідаю за свій продукт. Я працюю з технологами напряму, також нас постійно консультують різні організації, — ділиться Вероніка.
Вона додає, що війна все-таки дала сильний поштовх для стабілізації рівноправ’я в українському суспільстві. Зараз більш важливий поділ на “своїх” та “чужих”, аніж на гендери.
Тому навіть у комунікації з покупцями та в описі товарів Вероніка завжди підкреслює, що магазин працює для військових. І неважливо, хто саме ці захисники.
У нас навіть у рекламі написано, що плитоноски підходять кремезним хлопцям, тендітним дівчатам і небінарним особам.
Ми намагаємося відійти від того, що вся мілітарна комунікація спрямована в більшості на чоловіків, — каже бізнесвумен.
Ось так вона та її команда, а ще мільйони відважних жінок ламають гендерні стереотипи на війні та підштовхують українців до змін на фундаментальному рівні. Аби наша держава стала ще сильнішою та демократичнішою.
Від 40 до 70 тисяч — точної кількості героїнь, які зараз боронять нашу державу від загарбників, злічити не можуть. Дивись, як захищають Україну жінки-військовослужбовці.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!