Фото Depositphotos, Facebook Українське військо має сотні тисяч облич. Понад 62 тис. з них — жіночі. Тож військо України тепер не лише бореться з окупантами, а й руйнує гендерні стереотипи. Зокрема, Тетяна: поряд із чоловіком-артилеристом, жінка працює операторкою зенітно-ракетного комплексу С-300. Тетяна має два ордени За мужність — III та II ступенів. На рахунку її дивізіону — понад 140 знищених цілей. Її історію розповіли у Командуванні Повітряних сил України. Ми переповідаємо найцікавіше про військовослужбовицю. Одна помилка може коштувати дуже дорого За штурвалом своєї “трьохсотки” Тетяна захоплює та супроводжує цілі у складі Херсонської зенітної ракетної бригади. Жінка присвятила армії понад 20 років свого життя. Служить і її чоловік, а двійко дітей ще навчаються. — Траплялось різне. Якось на півдні одним залпом нашої “трьохсотки” збили одразу три ворожі ракети, що летіли групою. А ще було чергування, коли за одну бойову роботу здійснили 15 пусків, з яких 14 ракет успішно знищили свої цілі, — розповідає Тетяна. Жінка пояснює, що у її роботі головним залишається людський фактор, адже система С-300 далеко не сучасна й не автоматизована, тож успіх ураження цілі залежить від підготовки кожного бійця та злагодженої роботи у команді. Тут заведено записувати всі успіхи на командний рахунок, адже над результатом працювали усі. — Я хоч і “маленький гвинтик” у загальному ланцюжку протиповітряної оборони, та усвідомлюю шалену особисту відповідальність. Моє завдання — зловити ціль максимально швидко, адже за якихось кілька секунд шанс на збиття буде втрачено. Тож напруга під час бойової роботи у нас серйозна. Якщо хтось один “загальмує” або зробить помилку — це може коштувати надзвичайно дорого, — каже операторка С-300. Хоча, звісно, коли жінка пішла до армії разом із чоловіком понад 20 років тому, то її робота не обіцяла такого ритму та стресу. Читати на тему Контрнаступ — це не весело помахати прапорцями. Військова Мала про втрати на війні, поранення та філософію в тилу Військовослужбовиця Юлія Римаренко про свій досвід війни. Стрільба на полігоні була подією року Тетяна зізнається: усі попередні роки служби вона сприймала як буденність, рутину. Стрільба на полігоні відбувалася настільки рідко, що самі військові вважали це подією року. Та все змінилося 24 лютого злощасного 2022 року. Повітряні сили України — 24 лютого 2022 ми відкрили бойовий рахунок на Одещині першою збитою російською ракетою. Відтоді не зупиняємось: протиповітряні бої, знищення повітряних цілей, зміна позицій, згортання-розгортання техніки, бойові чергування. Я відчуваю себе важливою та корисною, цілковито на своєму місці. І попри хронічну втому, сповнена рішучості й натхнення й далі бити ворога аж до перемоги, — каже військова. Вона сумує за дітьми та спільним проведенням часу у родині. Але розуміє та підкреслює: саме заради дітей вона, як і більшість інших військових, служать своїй батьківщині. — Саме заради них намагаємось вберегти наші домівки від ворожих ракет і продовжуємо наполегливо знищувати ворога, — наголошує Тетяна. Інша військова на псевдо Руда розповіла про порятунок життів на передовій та справжню війну зі смертю. Її історію читай в іншому матеріалі за посиланням. А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Життєві історії, Жінки на війні, Україна, українські військові Джерело Facebook Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Контрнаступ — це не весело помахати прапорцями. Військова Мала про втрати на війні, поранення та філософію в тилу Військовослужбовиця Юлія Римаренко про свій досвід війни.