Дорога до життя була крізь її хату: як 74-річна жінка врятувала понад сотню життів в окупації

Їй — 74, вона живе за кілька кілометрів від російського кордону й лише нині, після звільнення села, її історію можна розповідати. Пенсіонерка Віра Власова з малесенького хутора на Харківщині під час окупації врятувала понад сотню люду. Тих, хто тікав із пекла, вона ховала в себе вдома та в сусідських покинутих хатах, адже на контрольовану територію росіяни людей не випускали. Сховатися в неї було єдиним варіантом. Далі людей під обстрілами вивозили місцеві партизани.

За 6 км звідси вже кордон із Росією, в тому боці — Дементіївка, де все літо точилися запеклі бої. Тут обабіч полишалися російські окопи, банки з-під консервів, пляшки, а ґрунтову дорогу місцеві тепер називають дорогою життя, бо саме нею вони тікали з окупації. Але їхати треба було досить швидко і вкрай обережно, бо дорогу постійно обстрілювали.

Щоб дістатися “дороги життя”, спочатку треба було вибратися з пекла й дійти пішки до хати Віри Василівни. 

На контрольовану територію росіяни мешканців окупованих населених пунктів не випускали — лише до захопленої Козачої Лопані або Росії.

Живе 74-річна пані Віра сама. Чоловіка поховала. Усі родичі вимушені були тікати. Як і сотні людей.

Родичка Віри Власової Маргарита Фоміна каже, що пропонували жінці виїхати до безпечного місця, але та відмовилася.

Ми дуже хвилювалися за неї, просили виїхати хоча б через Росію. Ми могли допомогти відтіля виїхати в Європу чи в Україну, але вона категорично відмовилася.

Скількох людей прихистила, каже, не рахувала. Бували дні, коли в неї в хаті переховувалися зо 30 людей.

Читати на тему

Важкі бої за Бахмут: останні новини та чому місто надзвичайно важливе для Росії

Розповідаємо про те, що відбувається у Бахмуті зараз та чому для росіян це місто, як більмо на оці.

Вони чекали, поки по них приїдуть місцеві волонтери-партизани й “дорогою життя” вивезуть на контрольовану територію.

Усі запаси їжі, що були, пані Віра роздавала людям, бо ті з потрощених сусідніх сіл приходили голодні та виснажені. Пересиджували обстріли у погребі, рахували прильоти та молилися. Одна з утікачок — літня жінка — не витримала: померла у пані Віри в хаті. Ховали під обстрілами й без труни.

Її опустили й болоньєвим пальто закрили. Старалися хлопці кидати лопатами землю по боках, щоб її зразу не придавити — згадує Віра.

Телевізор, який тут завжди добре ловив чимало російських каналів (і пані Віра їх дивилася), нині не працює. В селі немає газу та світла, бо мережі перебиті, тож опалюватиметься Віра Власова взимку дровами.

А що розповіла жінка, яка до останнього виходила на протести у центрі Херсона, можеш дізнатися з нашого матеріалу.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!