Жага до життя. Історія медсестри з Лисичанська, яка втратила обидві ноги, але знайшла кохання

Всупереч війні життя продовжує вирувати, й попри усі негаразди люди продовжують любити одне одного та одружуватись. Винятком не стали Оксана з Віктором.

Їхня історія, як сюжет для літераторів війни, який можна було б брати за основу для книги, де сплелись воєдино щастя та біль.

Вони жили у Лисичанську, мали двох дітей, щоправда, не були одружені офіційно. Оксана працювала у місцевій дитячій лікарні медсестрою. Життя мало свій звичний плин.

Навіть стежка, якою вони поверталися 27 березня, була дуже добре знайомою. Однак свої поправки у цей рядок про життя 23-річної дівчини внесли криваві руки російських окупантів, які замінували цю доріжку.

Оксана йшла першою, коли її чоловік трохи затримався, щоб поговорити з другом. Вона лише встигла помітити у землі снаряд, повернулась у півоберта і тільки крикнула Віктору: “Зай, глянь!”

І він дивиться, а я підлітаю.

Чоловік пам’ятає, як його кохана мужньо трималась і попри біль не втратила свідомість. Навпаки, вона взяла все у свої руки, керувала процесом порятунку та давала вказівки Віктору.

Читати на тему

Попри обстріли, їх не можна відключати від апаратів — як медсестра оберігала життя новонароджених у Чернігові

Жінка розповіла, як працював пологовий будинок в Чернігові під час активних бойових дій.

Він же її покірно слухався, зробив необхідні маніпуляції домедичної допомоги та викликав швидку. Потім до нього підключився і тесть, який прибіг на допомогу.

Вони вдвох винесли на ношах Оксану до карети швидкої, оскільки спускатись медикам теж було небезпечно — навколо могли залишитись подібні “подарунки” від загарбників.

Було таке відчуття, що я в ямі. Підіймаюсь, щоб глянути, що там таке, а знизу лише кістки, — згадує Оксана.

Після цього дівчину відвезли до Лисичанської лікарні, де їй зробили чотири операції, ампутували обидві ноги та чотири пальці на лівій руці. За кілька днів її евакуювали до Дніпра, тепер же вона відновлюється у Львові.

Оксана спочатку була налаштована песимістично, говорила, що не хоче так жити. Їй було страшно, що діти побачать її у такому вигляді, що вона стане тягарем для своєї сім’ї.

Проте Віктор знайшов правильні слова, щоб переконати кохану, що для нього вона найважливіша. І найстрашніше для нього — втратити її.

Він моя допомога, моя підтримка. І, напевно, завдяки йому я так оптимістично дивлюсь на життя. Ми все-таки продовжуємо жити далі.

Через біль та сльози — шлях у нове життя

Тому попри біль та розпач Оксана взялась активно займатися своєю реабілітацією. Тепер вона не лише наполегливо тренується, але й прагне надихнути усіх інших, хто втратив надію.

Щодня дівчина знімає відео у соцмережі, де показує, як проходить через усі складнощі. А лікарі лише дивуються силі волі Оксани. Пацієнтку очікує ще довгий період реабілітації та протезування найближчим часом.

За кілька днів Оксану чекає подорож до Німеччини. На реабілітацію поїде зі своїм чоловіком.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Ксюша Баландина (@ksyucha_kareglaska_)

Перед поїздкою за кордон пара вирішила одружитись офіційно. Церемонія мала пройти тихо, без святкувань та церемоній, але волонтери дізналися про розпис. Тож у лікарні на молодят чекав сюрприз.

Наші друзі, з якими ми тут познайомились, зустріли нас та принесли весільний торт та сукню, — розповідає Віктор.

На численних відео, які розлетілись мережею, Віктор кружляє свою Оксану на руках. Водночас від щастя та болю в палаті плачуть всі, навіть чоловіки.

Наречений лише турботливо втирає сльози коханої, забувши, як тоді страшного дня хотів заплакати сам від страху її втратити.

Однак тепер вони разом проти усіх незгод, і вже ніщо не змусить Оксану втратити жагу до життя.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію військового медика на позивний Ляля, яка розповіла, що те, що довелося пережити на Київщині, гірше за пекло.