Історія командира на псевдо Альфа, який цінує життя підлеглих

Ввечері 23 лютого підприємець Микола намагався спланувати свій наступний робочий день. Це мав бути звичайний четвер. Однак наступного ранку життя змінилось назавжди, а своє ім’я чоловік змінив на позивний Альфа.

Йому не звикати до військової форми, оскільки Микола вже має досвід служби. У 2019 році він сподівався повернутись до цивільного життя, але відчуття обов’язку не дало залишитись осторонь запеклих боїв.

У перший день повномасштабного вторгнення Росії на територію України чоловік зателефонував до місцевого ТЦК та повідомив, що готовий повернутись на службу. Вже 25 лютого офіцер став до строю.

Спочатку був у роті, що займалась охороною військових установ, а потім з’явилася можливість долучитись до новоствореного батальйону.

Тепер Альфа керує підрозділом, особовий склад якого складається на 90% з мобілізованих. Однак, як зазначає сам командир, його підлеглі вже добре загартовані та обстріляні воїни.

Та полишити турботу про них чоловік аж ніяк не може, оскільки вбачає у цьому своє головне завдання. Альфа пригадує, що найбільше нервував, коли почалися сильні зливи і півтори доби ніхто не міг доставити його бійцям воду та продукти.

Проте командиру варто було лише взятись за справу, і всі проблеми було вирішено. Так само іноді вдається полегшувати і без того непросте життя своїм воїнам за допомогою звичайних розмов.

Коли ворожі обстріли вщухають, підходжу до них й у невимушеній обстановці розпочинаю розмову про службу, рідних, які їх чекають вдома, про їхнє ставлення до бойових товаришів. Я завжди відвертий з ними, а вони — зі мною.

І попри те, що його підлеглі – це вже добре сформовані особистості зі своїми характерами, але розуміння вдається досягти практично з усіма. Альфа ділиться, що і самі хлопці між собою вже навчились ладнати за стільки часу та добре вивчили одне одного.

Попри будь-які труднощі, хлопці ніколи не опускають рук та підтримують одне одного. А мета у всіх одна — швидше перемогти ворога та опинитися в колі сім’ї за єдиним святковим столом.

І кожного дня командир разом зі своїми підлеглими з усіх сил наближає цей день. Говорить, що кожна доба відрізняється від попередньої, тому і поняття тиші в гарячих точках, де він несе службу, дуже відносна.

Найчастіше трапляється так, що у світлий час доби ворог проводить розвідку, тому може здаватись, що ситуація стабільна. А ось вже вночі може почати гатити з усіх калібрів.

Так би мовити, хваляться й лякають наявним у них арсеналом озброєння.

Та українських захисників налякати вже досить важко. Навпаки, наші воїни найбільше прагнуть не лише обороняти, але й звільняти рідні землі.

Не дивно, що одним із досягнень Альфа називає вибиття ворога з його позицій та ще й без власних втрат. Все-таки приємно бачити, як противник тікає з поля бою, забуваючи забрати як озброєння, так і особисті речі та навіть загиблих.

Читати на тему

Встановив український стяг прямо біля позиції ворога: історія сержанта на псевдо Ліптон

Сержант Ліптон розповів про свої військові будні та як вони з побратимами роблять російську техніку трофейною.

Не менше пишається чоловік і своїми підлеглими, яких він називає без перебільшень досвідченими воїнами. Його хлопці вміють не лише вести бій та розрізняти види озброєнь за звуком, але й робити гарні фортифікаційні споруди.

Звучить досить просто, але саме такі звичайні речі допомагають облаштувати мінімальний комфорт, але й зберегти життя кожному воїну. Оскільки нам, українцям, найважливіше саме збережені життя наших людей, які будуть будувати в мирі квітучу Україну.

Чоловік мав успішну роботу за кордоном, але коли у 2014 Росія напала на Україну, повернувся та вступив до лав ЗСУ. Таких розповідей чимало, такою є й історія військового Івана Білика на псевдо Язь.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!