Військовий, який дістав поранення на Курщині, ледь не опинився за ґратами як злочинець лише тому, що папери не встигли за його переміщеннями по госпіталях. Батько бійця, Павло Федоров, розповів, що до його сина Марка прийшла правоохоронці й заявили, що він самовільно залишив частину.
Арешт у реабілітаційному центрі: що відомо
Інцидент став публічним після його допису в Facebook.
Тільки що до мого сина прийшли в лікарню та пов’язали, як злочинця. Сказали, що він в СЗЧ (самовільне залишення частини). Він з 15.09.2024 по госпіталям і лікарням із-за дуже важкого поранення, які він отримав на Курщині під Суджею. Грьобана бюрократія. Нелюдське відношення до поранених.
Марко отримав поранення під Суджею у вересні 2024 року. Далі був довгий шлях порятунку: Інститут урології в Києві, складні операції, станція за станцією. Останньою точкою була Одеса, де він проходив реабілітацію.
Бюрократична пастка: розформування підрозділу
Чому боєць у госпіталі став втікачем? Як з’ясувалося, поки Марко боровся за життя, його підрозділ (батальйон у складі 36-ї бригади морської піхоти, пов’язаний із Да Вінчі) був розформований. Військового перевели до іншої частини — 108-го батальйону 59-ї бригади.
Проте через поранення він фізично не міг прибути на нове місце служби. Нове командування, не бачачи бійця в строю, автоматично подало його в розшук за СЗЧ.
Що говорить батько
Павло Федоров записав емоційне відеозвернення, у якому з болем і обуренням розповів про реакцію самих правоохоронців, коли ті на власні очі побачили “небезпечного злочинця”. За словами батька, сухі дані в комп’ютерах абсолютно не збігалися з реальністю, яку вони побачили в лікарняній палаті.
Перший шок родина пережила на звичайному блокпосту, де Марка, який ледь тримався після чергового етапу лікування, ідентифікували як втікача.
Вони якось його зупинили і кажуть: А ти перебуваєш у СЗЧ. Тобто ти дезертир по базі. Ми в шоці були від цієї інформації. Як можна пораненого в такому стані ще й в СЗЧ направити? Там просто по-дурному командування так вирішило, — згадує Павло Федоров.
Розуміючи абсурдність звинувачення, рідні почали оббивати пороги військових інстанцій. Найбільше їх вразило те, що навіть у Військовій службі правопорядку (ВСП), яка зазвичай займається затриманнями, не змогли приховати подиву від такої халатності.
Ми звернулися в Києві до Центрального ВСП. Вони теж офігіли, сказали: Як це так можливо, щоб на СЗЧ подавати людину, яка в такому стані?. Кажуть, це незаконно.
Проте головною проблемою став бюрократичний затиск. Через те, що підрозділ Марка розформували, його формально перевели в іншу частину. Але нова бригада не могла прийняти бійця, який замість зброї тримає в руках медичні катетери. Виникла ситуація, яку батько називає “управлінським паралічем”.
Там ситуація така, що коли Марка переводили, по закону вони не могли його прийняти, бо він не боєздатний. Тупічок вийшов: одні вирішують, а інші не можуть виконати.
На щастя, після розголосу ситуація почала змінюватися. Як повідомив пізніше батько Марка, на зв’язок вийшли представники Офісу військового омбудсмена, а командування морської піхоти пообіцяло сприяти у захисті прав пораненого бійця.
Наразі Марко Федоров уже не під вартою. Він перебуває у розташуванні частини, де нарешті готуються документи на його офіційне звільнення з лав ЗСУ за станом здоров’я.
Проте за кожним таким успішним розв’язанням стоїть величезна психологічна травма. Війна не відпускає воїна навіть тоді, коли він повертається у тил.
Часом фізичні рани гояться швидше за ментальні, і родина опиняється перед новими викликами. Чому військовий не хоче повертатися до сімʼї, як зрозуміти його внутрішню пустку та що робити дружинам у таких ситуаціях — читай у нашому спеціальному матеріалі про психологічну підтримку ветеранів.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!