“Ми воюємо заради дітей”: боєць ЗСУ про Україну нового покоління та мотивацію на фронті

Повномасштабне вторгнення РФ до України поставило на терези наше теперішнє, майбутнє та навіть минуле. Тепер ми розуміємо, що воювати доводиться зараз нам, щоб зброю не точили наші наступні покоління.

Військові ЗСУ щодня наближають нашу перемогу та кажуть: воюють заради дітей.

Боєць Андрій зі славного міста Радомишль на Житомирщині теж так вважає. Історію військового 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького розповідаємо далі.

У війську Андрій з 24 лютого 2022 року. До того він десять років працював за аграрним фахом — вирощував цінні сільськогосподарські культури.

Перші два місяці боєць служив у роті охорони, а потім його перевели до 30-ї ОМБр. Починав командиром взводу, брав активну участь у контрнаступі на Харківщині. Тепер чоловік воює в пекельних точках навколо Бахмута — Парасковіївка, Хромове, “дорога життя” до Часового Яру.

— На Харківщині були інтенсивні багатогодинні артобстріли, потім наставала тиша, і ми швидко йшли вперед, — пригадує Андрій. — Але окупанти тікали ще швидше!

Ми зайняли багато позицій практично без бою і захопили багато трофеїв, зокрема зброю і боєприпаси. А ще — автобаню! Дуже хорошу і комфортну. Тепер увесь батальйон купається і тішиться, — каже Андрій.

Читати на тему

Ландшафтні дизайнери? Ні! Ми — шашличники! Українські військові про будні на фронті

Про роботу артилеристів на фронті — читай у розповіді.

Командир роти відзначає, що бійці на передовій дуже втомлені — і фізично, і морально. Та наперекір усьому чоловіки та жінки виконують свої завдання та боронять кожен сантиметр нашої землі. Кожен, за словами Андрія, має свої стимули у цій боротьбі.

— Мені додають сил і терпіння, наприклад, думки про мого сина, — каже Андрій. 

Мені було вісім років, коли помер тато. Нині моєму синові також вісім. Я хочу, щоб він зростав з батьком, щоб відчував мою любов і ніжність, чого свого часу я був позбавлений.

Та й загалом нині ми воюємо, щоб наші діти нарешті жили в мирній квітучій країні. Розумію, що після нашої перемоги треба буде ще багато часу, щоб навести лад в Україні.

Маю на увазі не лише відбудову: за 30 років незалежності ми не встигли сформуватися як сильна і єдина нація, але війна пришвидшила цей процес. І вже наші діти житимуть в іншій — набагато кращій Україні, — резюмує Андрій. 

Водночас на війні є місце й звичайним людським почуттям! Як подружжя вже рік пліч-о-пліч рятує життя військових на фронті, читай в нашому іншому матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!