Для родин зниклих безвісти військових дні минають однаково: постійні оновлення стрічки в пошуках новин про обмін, вичитка російських каналів та пошук фото полонених, перевірка статусу в Координаційному штабі, повідомлення у групах пошуку військових…
Усе це схоже на замкнуте коло, розірвати яке може або повернення найріднішої людини, або трагічна звістка. Чимало випадків зникнення військового безвісти означають факт неможливості забрати тіло з поля бою. Та не всі родини погоджуються в це вірити.
Кажуть: чекатимуть попри все, і не повірять, доки не побачать тіло. Стан, коли людина опиняється у невизначеності між скорботою та надією, називається невизначеною втратою. Рідні не можуть горювати — бо не знають, чи живий воїн, і постійно сподіваються на краще.
Більше про родини, які чекають на своїх рідних з полону чи поля бою, розповіла Українська Правда.
Боюся, що повернеться ні живим, ні мертвим
Дружина зниклого безвісти бійця 14-ї бригади НГУ Мустанга Ірина Богусевич розповідає, що коханий зник на Покровському напрямку у серпні 2024 року. Він боронив країну з 2018 року, а до повномасштабної війни долучився у серпні 2022.
Олександр служив у 14-й бригаді НГУ Червона калина. У день зникнення, зранку, пара встигла обмінятися кількома повідомленнями. Чоловік писав, що дуже втомився, і як сильно любить і сумує за Іриною. Відтоді — жодного слова. Звечора Ірина стала розшукувати інформацію через дружин побратимів Олександра.
Невдовзі Ірина побачила відео у росіян, на якому вони робили зачистку. На відео промайнув кулемет Браунінг з номером, на якому працював Олександр. Наприкінці відео промайнули тіні тіл військових. Ця територія нині захоплена росіянами. Однак репатріаційних заходів з того відтинку ще не було.
Офіційного підтвердження про полон немає. Були плітки, нібито Олександра разом із побратимами взяли у полон. Потім пліткували, що він поранений, що загинув… Підтверджень не було жодних.
У Ірини є стимул боротися і жити — двоє синів. Щовечора вона пише коханому і сподівається, що колись він прочитає тисячі цих повідомлень. Великих рішень без нього не ухвалює.
Мій найбільший страх — що коханий може не повернутися додому ні живим, ні мертвим. І найбільший страх родин зниклих безвісти — все життя бути в цьому статусі.
Мені сниться, що він живий
Історія Валентини торкає не менше. Вона — дружина зниклого безвісти бійця 46-ї бригади Олександра. Чоловік перестав виходити на зв’язок 18 лютого 2024 року. Валентина завжди вважала, що про їхню історію кохання колись напишуть роман.
Коханий завжди казав їй, що настане час, коли він піде захищати родину. У 2023 році Олександр отримав повістку і потрапив до 46-ї бригади. На третій день бойового виходу чоловік побачив смерть, встиг врятувати побратимів і важко отруїтися газами. Тоді запропонував Валентині одружитися.
Уже за тиждень воїн знову опинився на фронті.
14 лютого ми попрощалися, 17-го ввечері я з ним говорила, а вночі він зник. Жодного пояснення, жодного побратима поруч, щоб розповісти, що сталося.
Жінка сама збирає стоси паперів та шукає Олександра. Їй наснився сон, після якого вона переконана, що чоловік живий. Усім іншим Валентина забороняє дзвонити та переказувати плітки, якщо не бачили тіла Олександра.
— Спочатку мені снилися дуже чіткі сни з коханим. Я просила: “Саш, підкажи, що робити”. І ніби він мене вів — куди йти, як діяти. Це дуже допомагало. Ми з родинами обʼєдналися і зараз маємо групу родичів зниклих безвісти 46-ї бригади, — розповідає жінка.
Триматися їй допомагають дві роботи. Основна на Укрпошті, і рукоділля для спільного з чоловіком бізнесу. Та попри все, найболючішою для неї є реакція близьких, друзів та сусідів. Особливо їхня байдужість та небажання навіть запропонувати допомогу.
Якщо знаєте родину, у якій зник військовий, просто підійдіть і скажіть: “Я поруч”. Суспільство ніби поділилося навпіл: ті, у кого рідні зникли, загинули чи воюють, і ті, хто живе, ніби нічого не сталося. Я вже не маю сил щось їм пояснювати.
Не сумуй, вийдеш заміж
Нареченій бійця 115-ї ОМБр Великого Тетяні Танцюрі працівниця ТЦК заявила нечуване.
Я вам дуже співчуваю, це велике горе. Можливо, він у полоні. Але якщо ні — дай Бог, ви ще раз вийдете заміж.
Її коханий Олег зник 18 липня 2023 року у Донецькій області. Дівчина досі не має підтвердження про збіг ДНК чи полон. З 9 лютого 2023 року, коли Олег востаннє був у відпустці, пара не бачилася жодного разу.
Дівчина ділиться, що не побажає такого нікому, і водночас радить шукати родини побратимів зниклих безвісти. Це середовище, де кожна жінка розуміє іншу, адже має таке ж горе. Коли Тетяна відчуває відчай, організовує акції, пише запити та продовжує шукати коханого.
Після кожного обміну більшість родин, які чекають “зниклих безвісти”, розбиті. Ти не бачиш кінця, не хочеш жити. Але наступного дня прокидаєшся і знову щось робиш. Бо, можливо, буде ще один обмін.
Раніше ми розповідали, якими словами не можна підтримувати людей у горі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!