Під час нападу на Гостомель мешканці опинилися в пастці та мусили чекати шансу виїхати з гарячої точки.
У багатьох не було достатньо стратегічних запасів. Люди мусили сидіти без електрики, яку вимкнули на третій день.
У таку пастку потрапив відомий колишній український футболіст Владислав Ващук разом із родиною. Про свій досвід в окупованому Гостомелі він розповів в інтерв’ю FanDay.
Владислав Ващук про життя під час бойових дій
Спортсмен ділиться, що просто не встиг виїхати.
Ще в перший день він забрав усю родину до себе, але не зміг вибратися в більш безпечне місце, бо налетіли гелікоптери.
Від мене неподалік аеродром Антонов. Думав, перечекаю і поїду.
Ващук розповів, що під час звичайних пострілів місцеві діти особливо не ховалися. Проте коли гуділа авіація та летіли Гради на місто — було дуже гучно.
Деякі обстріли тривали понад 15 годин. Лишалося тільки сидіти в бомбосховищі та молитися, щоб в окупантів закінчилися патрони.
Як пінг-понг виходить: наші — вони, наші — вони. Було видно, як снаряди літають то в один, то в інший бік.
Тому, як зізнається Владислав, після такого робота київської ППО — надзвичайно тиха.
Діти
Батьки завжди переймаються не за себе, а за дітей, особливо коли над головою розриваються снаряди, а загроза смерті буквально дихає в спину.
Разом з Владиславом Ващуком застрягли його діти, тому часу панікувати не було. Чоловік буз зайнятий тим, щоб підтримати їх.
Переймався, щоб у них не сталося психологічного занепаду, тому з гумором підбадьорював, як міг.
Також важливо було не падати духом та продовжувати чимось займатися.
Владислав намагався дати дітям завдання: знайти поїсти, приготувати щось до темряви або чергової тривоги, розпалити відсирілі дрова.
Адже запасів у родини було лише на три дні, як у багатьох інших заручників міста, а жити там довелося цілих 15.
Пару картоплин на день з’їси, чаю вип’єш та задоволений. Головне моє завдання було, щоби діти швидко перемикнулися.
Порятунок
10 березня чоловік та найближчі сусіди ризикнули виїхати з Гостомеля.
Шлях всього у 30 кілометрів тривав добу. Перевіряли документи вже на блокпості у Білогородці.
Від того, що родина вже на спокійному боці, наверталися сльози, а син Владислава сказав, що тепер знає, що таке щастя.
Спокійне життя?
Після пережитого жіноча частина родини Владислава виїхала до Львова, а сам Владислав Ващук із сином залишилися під Києвом у брата.
Коли спортсмен виїхав у місто заправитися, то насамперед купив шоколадок.
Просто відвик від того, що можна щось купити, взагалі не розумів, що це таке.
Життя вже не буде таким, як було раніше. Цінності змінилися, так само, як і усвідомлення життя.
Спершу, як розповідає Ващук, все, що він хотів — виїхати з Гостомеля. А тепер — щоб усе це закінчилося і ніхто більше не боявся.
— Таких жахів, страху за себе та життя рідних не можна побажати нікому, — поділився колишній футболіст.
Телеведуча Юлія Панкова теж пережила 15 днів окупації в Гостомелі.