За освічену націю! Як викладач з Ужгорода веде лекції з окопів та під обстрілами

Кожного дня нашу країну та весь світ вражають історії, що доводять — Україну не зламати та не перемогти! Фото викладача, що проводить лекції з окопів, буквально за день облетіло всю Україну.

Професор Ужгородського національного університету Федір Шандор просто з передової читає онлайн-лекції своїм студентам. У бронежилеті й під звуки вибухів та обстрілів. 

У перший же день повномасштабної війни доктор філософських наук записався у місцевий батальйон тероборони. Нині вже майже місяць, як він воює з окупантами на Сході — на Ізюмському напрямку. 

Проте війна не завадила йому продовжити свою звичну діяльність. Він викладає на двох факультетах у перервах між бойовими чергуваннями, жертвуючи відпочинком. 

І каже: це його обов’язок — воювати не лише з ворогом, а й за освічену націю.

Після нічного чергування він обирає не сон, а відеозв’язок зі студентами. 

— З четвертої до восьмої ранку я чергував. Закінчився наряд, я здав зміну і за правилами мав йти спати. Але я одразу о восьмій під’єднувався по зв’язку до студентів.  

Федір Шандор — доктор філософських наук, колишній проректор університету. У ВНЗ він викладає на двох факультетах — вчить майбутніх психологів, соціологів і туризмознавців.

Проте від першого дня повномасштабної війни вирішив йти боронити країну. 

— Я прочитав три лекції. В краватці-метелику прийшов у військкомат разом із хлопцями, з товаришами, з якими служимо в одній роті й в одному відділенні.

Не можна було кидати тих, за кого ми боремося. За студентів, за школярів, за дитсадочки. Це обов’язок.

Я не міг свій освітній обов’язок навіть на фронті залишити.

Читати на тему

Не встиг побачити малюків: історія прикордонника Богдана Назаренка, який загинув на війні

Він не дожив до народження синів кілька тижнів — розповідаємо історію завжди усміхненого прикордонника.

Студенти пари улюбленого викладача не пропускають. Кажуть: його лекції — найкращі. 

Студент УжНУ Іван Петровцій каже, що молодь хвилюється за свого викладача.

Він сидить, розказує, а за його спиною починається обстріл.

— Він просить не реагувати на це. Але все ж переживання є. Скажу вам, що це один з найкращих викладачів нашого факультету. 

Вони чекають на повернення викладача та просять береги себе. Такі історії доводять, що ми не живемо за принципом “моя хата з краю”, а дійсно піклуємося і хвилюємося за інших, зокрема за майбутні покоління. Такі вчинки варті великої поваги.

Найтяжче нині доводиться нашим захисникам у Маріуполі. Раніше Сергій Волинський поділився власними думками та висловив надію на диво.