Змінила пуанти на автомат: як українська балерина захищала Київ від російських загарбників

Українські жінки тендітні, красиві й талановиті, але краще їх не злити, адже вони й зброю в руках вміють тримати. З початку повномасштабного вторгнення сотні українських жінок покинули свою звичну професію й вступили до лав ЗСУ та ТрО.

Так само вчинила й Олеся Воротнюк — балерина Національної опери. Жінка професійно займається танцями з 2009 року. До десяти років займалася художньою гімнастикою, а потім почала вчитися балету. Згодом навчалася у Київському хореографічному училищі й приєдналася до балетної трупи Національної опери України. Але тепер вона змінила фах та розповіла про це The Economist.

Кар’єра, яка не піддається ногам, — каже вона. Військова служба стала тепер частиною її життя, так само як і танець.

Як потрапила до ТрО

Жінка має сина, її чоловік загинув три роки тому під час війни на Сході України. Тож коли наприкінці лютого почалася нова війна, вона зрозуміла, що мусить щось робити. 

— Я могла б стріляти. Це моє хобі. Я знала, що якщо буде повне вторгнення, я не поїду за кордон. Я воюватиму, — розповідає Олеся.

Вона відразу покинула балет та зайняла свою позицію на блокпосту, озброєна автоматом. Коли у перші дні вторгнення був хаос і ходили чутки про оточення міста окупантами, Воротнюк вирішила евакуювати місцевих жителів.

Я використовувала глухі дороги, щоб вивести людей. Здебільшого це були мої друзі, жінки з дітьми, — розповідає вона.

Згодом Олеся вирішила приєднатися до ТрО, та зробити це було нелегко. Тисячі українців по всій країні хотіли зареєструватися до територіальної оборони, але перевагу віддавали військовим.

— Як жінка-балерина, я не була першою в списку, — каже Олеся.

Втім, вона переконана, що балет розвиває силу духу та прищеплює дисципліну. Адже, за її словами, людині боляче носити взуття та стояти на пальцях. Навіть коли ноги кровоточать, ти вчишся танцювати попри все.

Тож, каже Олеся, з деяких причин художню гімнастику можна прирівняти до військової підготовки.

Олеся чекала своєї черги в місцевому кадровому бюро, і врешті її прийняли. Вона почала охороняти свій район в Києві.

Це було жахіття. Страх перед диверсантами був всюди, — згадує жінка.

Початок війни у 2014 році

Поряд з танцем і дисципліною їй змалку прищеплювали національне почуття у щиро проукраїнській родині. 

У 2014 році Олеся призупинила свою танцювальну кар’єру, щоб поїхати на Донбас і побачити ситуацію на власні очі. Жінка привезла книжки українською мовою до бібліотек на Сході на теми національного значення, як-от Голодомор. Метою було виховання знань про країну, гордість за неї.

Воротнюк вважає, що кожен громадянин відіграє свою роль у цій війні. 

Ми хочемо, щоб наші діти росли у сильній, впевненій Україні, а не в тій брехні, яку нам продали за часів Радянського Союзу, — каже балерина.

Читати на тему

З дитинства казали, що це не жіноча справа, а вона пішла до ЗСУ! Історія жінки-командирки Марії

Розповідаємо історію колишньої юристки, яка з дитинства мріяла захищати Батьківщину й нині робить це в Донецькій області.

Український балет відмовився від російського

Українське мистецтво теж позбавляється всього російського. З початку повномасштабного вторгнення балетна трупа Воротнюк більше не ставить російських творів. 

— Більше немає Лебединого озера, — каже вона, — адже це був твір Чайковського. На Заході тривають суперечки щодо бойкоту російської культури, проте для Олесі та інших українців ситуація проста:

Іноземці не до кінця розуміють нашу позицію, тому що балет завжди асоціюється з Росією.

— Але люди в окупованому Маріуполі відмовилися брати від росіян продовольство та гуманітарну допомогу — вони вибрали голод. Несправедливо для балету виконувати (російські твори — ред.), поки вони страждають, — сказала балерина.

На початку червня Воротнюк вирішила знову повернутися на сцену, адже російські війська відійшли від столиці. Її наступним виступом буде вистава Бабка (Die Libelle) Йозефа Штрауса.

Олеся Воротнюк. Фото: Національна опера України

Олеся знає, що її можуть у будь-який момент призвати на службу. Вона й досі майже щодня тренується у стрільбі, а також займається волонтерством у своєму районі Києва.

— Був такий міф про велику Росію, про її велику армію, але після всього грабежу та мародерства ми бачимо правду: вони приходять сюди, щоб вкрасти наші туалети, — каже балерина. А ще наголошує, що “бачила російську культуру в Бучі та Ірпені”.

Ще одна дівчина, яка є акторкою за фахом, давно змінила сцену на боротьбу за незалежність України. Катерина  з Азовсталі стала впізнаваною на всю Україну завдяки своєму голосу. Раніше ми розповідали історію “Пташки” з Азовсталі та як вона стала парамедиком.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!

Фото: The Economist