Головне — повага до загиблих, гарт та елітарність. Хорунжий про традиції полку Азов

Азов — чи не найпопулярніша військова бригада, про яку чули та знають навіть далеко за межами України. У бригади, а раніше — батальйону та полку, — за плечима найгарячіші точки та бойові дії у пекельних умовах.

Потрапити до лав Азову — непросто, а підрозділ славиться не лише рівнем підготовки бійців, а й своїми традиціями. Андрій Ігнатюк на псевдо Спайдер — один із тих, хто заснував традиції Азову. Він — начальник хорунжої служби.

5 травня 2024 року була десята річниця від створення батальйону за рішенням МВС. Олена Барсукова з видання УП.Життя поспілкувалася з Андрієм Ігнатюком. Ми переповідаємо найцікавіше: про російський полон, гарт та традиції Азову.

Хорунжа служба

Його шлях у війську розпочався у 2014 році. Пригадує: знав, на що йде. Прийшов до батька та повідомив, що вирушає до добробату у Київ, а звідти — на війну. Обійнялися, попрощалися, й Андрій поїхав.

На початку Азов був сформований у складі МВС, а наприкінці 2014 — Національної гвардії.

Спайдер служить у бригаді від моменту створення Азову — десять років. Пройшов Маріуполь у 2014 році, бої за Широкине та Марʼїнку. Спочатку був піхотинцем, потім — командиром відділення, командиром взводу, заступником командира роти, дійшов до управління Азову.

А у 2016 він долучився до створення хорунжої служби.

— Ми почали з того, що вводили традиції. Кожен підрозділ, який поважають у світі, має свої традиції. У нас почали з’являтись вечори пам’яті полеглих. Ми будували систему, схожу до тієї, що була в українському Війську Запорізькому і пізніше в УПА. Ми брали історичний контекст — пояснив Спайдер.

Facebook

Так у підрозділі зʼявилися лекції з історії, на яких розповідали про козацтво, військові традиції та дисципліну в армії. Щороку зʼявлялися нові програми, школа для хорунжих, навчання для бійців.

Головним правилом, на якому базуються традиції підрозділу — повага до полеглих та елітарність.

— У нас людям давали вибір, як розвиватися. Бійці часто підходили після лекцій і питали, що їх цікавило. Це нормальний розвиток для військових, щоб вони вміли думати, контролювати свої емоції та розуміли, заради чого борються, — каже Спайдер.

Читати на тему

У битві проти пекла та брехні! Топ-5 фейків ворога про Азов до десятиріччя підрозділу

На десяту річницю створення підрозділу ми підготували підбірку з п’яти фейків про Азов, аби побороти ворожу пропаганду.

Битва за Маріуполь та полон

24 лютого 2022 року Андрій Ігнатюк зустрів у Маріуполі. Билися усі, один хорунжий загинув під час міських боїв.

Зранку я почав частково вивозити, частково спалювати наше майно. Стяги ми не лишили, а спалили. Тому що було невідомо, чи попадуть вони в руки до ворога, — пригадує чоловік.

У ті страшні дні бійці всіляко допомагали цивільним, робили для них укриття, підвозили продукти тощо.

За словами Спайдера, то було тяжке випробування. Але й Азов уже був іншим, навченим.

— У 2022 ми вже були готові до будь-чого, підрозділ і сам командир постійно вдосконалювалися, вели навчання, польові виходи та інше. У нас всі могли заміняти всіх: ми почали тримати позиції як піхотинці, — пригадує Спайдер.

Facebook

З меткомбінату Азовсталь хорунжий виходив 20 травня. У російському полоні він провів рік: спочатку в Оленівці, потім — у Донецькому СІЗО. Спайдер розповів, що до полонених приходили російські пропагандисти, а допитували навіть з відділу ФСБ.

Скажу, що всі інтерв’ю, які зараз записуються з полоненими військовослужбовцями — це фарс. Наші хлопці робили все для того, щоб зберегти людей. 

А ще додає: усюди до азовців ставилися гидко, були тортури та погрози.

Після полону Андрій пройшов коротку реабілітацію, і хоч здоровʼя таки підірвав, та одразу повернувся на службу.

Читати на тему

Боріться за них так, як вони боролися за нас. Де Азов та як допомогти у процесі обміну полоненими

Давид Арахамія розповів про полонених військовослужбовців та як йде процес звільнення з неволі азовців.

Якби не Азов, фронт був би у Запоріжжі

Андрій Ігнатюк каже: якби Азов не тримали оборону Маріуполя три місяці, то фронт би вже ішов крізь Запоріжжя. Попередні десять років служби також не минули дарма.

За його словами, Азов завжди готувався боронити Україну.

— Азов став таким, яким він є, далеко не у 2022 році. Ми завжди робили те, що мали робити. Для цього ми розвивалися, тренувалися.

Ми справно служимо своїй країні. І будемо це робити ще не десять і не 20 років, — виснував Спайдер.

Бійці Азову й досі перебувають у російському полоні. Якою є боротьба їхніх родин за своїх близьких, ми розповідали в іншому матеріалі.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.