Валерія Карпиленко “Нава” вдома! Історія маріупольської поетеси, яка вийшла заміж на Азовсталі й втратила чоловіка

За білу сукню їй була військова форма, а весільні обручки зробили з фольги. Вона вийшла заміж на Азовсталі. Рівно три дні була щасливою дружиною. А коли її чоловік-військовий загинув, потрапила в полон.

Це історія маріупольської поетеси та військовослужбовиці полку Азов Валерії Суботіної (Карпиленко) на псевдо Нава. Сьогодні, 10 квітня, Валерія повернулась в Україну внаслідок масштабного обміну полоненими.

Раніше у Києві друзі та близькі збиралися підтримати Валерію та прочитати її вірші. Рядки, що писалися в Маріуполі під найгарячішими російськими обстрілами, свого часу змусили плакати тисячі українців.

Весілля на Азовсталі

Нава пішла на війну слідом за коханим. Кинула в рюкзак стару форму, старі берці, червоне намисто і пішла в Азов. У бункері Азовсталі стала нареченою і дружиною…

Фото: moyamalenkanezaleqnist / Instagram

— Вони були дуже щасливі, але сильно заморені, — каже мати чоловіка Людмила Суботіна. Проте щаслива дружина за три дні стала вдовою… 

Їхню історію вся країна дізналася, коли Андрій та Валерія показали свої обручки з фольги. Після весілля Андрій пішов на позиції і вже не повернувся.

— Він загинув від кулі снайпера. Валерії про це друзі не сказали відразу, вони не могли цього зробити. Вона продовжувала йому писати записки та чекати від нього відповіді, — розповідає мати Андрія.

Фото: moyamalenkanezaleqnist / Instagram

Людмила Миколаївна влаштовувала вечори на підтримку Нави.

Я дуже хочу, щоб вона відчувала, що вона для мене донечка, — каже Людмила.

Подруга Валерії каже, що під час теракту в Оленівці 29 липня дівчина перебувала там.

Читати на тему

Дістався на гелікоптері до Маріуполя, пройшов чистилище Азовсталі та вижив — вражаюча історія військового хірурга

Летіли, звісно, у повній темряві, на наднизькій висоті, і у мене було таке відчуття, що навіть верхівки дерев торкалися днища вертольота, — згадує дорогу на Азовсталь Євген.

По збірку та вірші Валерії 

На підтримку Валерії читали вірші зі збірки, яку вона видала торік ще в мирному українському Маріуполі під дівочим прізвищем Карпиленко. Сьогодні її вірші звучать у Києві та за кордоном. Читають цивільні й військові, в тилу і на фронті.

Назва збірки символічна — Квіти й зброя.

— І чим ви лякатимете її тепер? Чи ви обмежите її волю?

Їй би квіти в руках тримати, а доводиться — вогнепальну зброю, — читає рядки поетки письменник Сергій Жадан.

На жаль, Андрія ми вже не повернемо, але Наву і всіх інших маємо можливість повернути. Тому нагадуймо про них, — каже звільнений з полону військовослужбовець полку Азов Дмитро Козацький на псевдо Орест.

Майже усі примірники Квітів і зброї згоріли у Маріуполі чи лишились під завалами зруйнованих квартир. Тож доки авторка в полоні, книгу перевидали. На обкладинці — одне з останніх фото Валерії до полону. До збірки додали тільки один вірш, написаний на Азовсталі. 

— Подивися на дівчат з обпеченими руками, що намагаються приготувати на вогнищі хліб для голодного захисника. Ну як хліб — щось схоже.

Щось з того, що у неї є. А є у неї небагато. І в той же час цей шматочок, то її любов.

Хіба ти не бачиш, що цілий Всесвіт, який ти створив, у цих крихтах? — читає уривок вірша Людмила Миколаївна.

Усі гроші від продажу збірки друзі передадуть Валерії. Тут її чекає Людмила Миколаївна. Із сином їй попрощатися так і не вдалось.

Раніше ми розповідали історію лейтенантки ЗСУ Тати, яка виборює перемогу у гарячих точках.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!