Вчора, 5 травня 2026 року, київська культурна спільнота стала свідком знакової події: видатна поетеса Ліна Костенко вперше за довгий час вийшла до публіки, щоб презентувати свою нову книгу поезій Вітер з Марса, видану А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА.
Вихід збірки став справжнім маніфестом незламності, адже до неї увійшли твори, написані в період від здобуття Незалежності до найважчих днів повномасштабного вторгнення.
Презентація, що відбулася за участі видавця Івана Малковича та доньки поетеси Оксани Пахльовської, перетворилася на глибоку філософську розмову про передчуття катастроф, етику війни та майбутнє українського слова.
Вітер з Марса: Ліна Костенко випустила нову збірку поезій, написану під час великої війни
Назва збірки Вітер з Марса виявилася глибоко символічною та метафоричною. Ліна Василівна розповіла, що ідея виникла після прослуховування аудіозапису шумів червоної планети. Це зловісне і страшне звучання викликало у поетеси фізичне відчуття загрози, яке вона відчувала ще на початку 1990-х років.
Костенко провела паралель між космічним холодом, Чорнобильською катастрофою та нинішньою війною, зауваживши, що біда в Україну історично приходить з того самого боку.
Попри свій поважний вік, Ліна Костенко продемонструвала надзвичайну енергію та солідарність із захисниками України. Вона зізналася, що найбільше її натхнення — це люди, які борються:
- Солдати в окопах: звістка про те, що бійці читають її вірші на передовій, є для поетеси ціннішою за будь-які премії та звання.
- Жінки-військовослужбовиці: звертаючись до присутніх у залі захисниць, Ліна Василівна висловила віру в перемогу саме через їхню стійкість.
- Особисте бажання: поетеса кілька разів наголосила на своєму щирому прагненні бути безпосередньо на фронті, поруч із тими, хто тримає оборону.
Значну частину виступу Ліна Костенко присвятила феномену шістдесятництва, критикуючи сучасне літературознавство за спрощене трактування цього терміну. На її переконання, справжній шістдесятник — це не просто той, хто жив у ту епоху, а той, хто мав мужність іти на самопожертву, стояти під судами та чинити опір системі.
Вона застерегла від малоросійщини, згадавши приклад Павла Тичини та інших талановитих митців, які спокушалися та ставали на службу імперії.
Не можна митцю в партію вступати,
— підкреслила вона, закликаючи нове покоління творців тримати інтелектуальну та моральну дистанцію від будь-якої кон’юнктури.
На запитання про те, якою буде література після перемоги, Костенко дала несподівану, але глибоку відповідь. Вона висловилася за розвиток антивоєнної та пацифістської літератури у великому сенсі цього слова.
Згадуючи загибель зовсім молодих хлопців на фронті, поетеса наголосила, що вбивство людей — це найбільше горе, якого не повинно бути у світі. Хоча боротьба з сусідом є неминучою необхідністю сьогодення, глобальною метою людства та літератури має стати завершення епохи воєн.
Фото: Lb.ua.
Раніше ми писали, які вірші про Україну написала Ліна Костенко — читай в матеріалі доробки її творчості.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!